Меню Рубрики

Від автора, про автора

У пошуках істини

Маючи 33 роки від свого народження я задумався про те, що Іісус Христос у такому віці завершив Своє служіння, а я нічого особливого не зробив і живу невідомо для чого. (На той час я вже читав Новий Завіт і був трохи обізнаний в деяких поняттях Слова Божого). У статті «Від автора про автора» я постарався розповісти чому увірував.

(Мене хрестили у Православній церкві Московського патріархату, в Чернігівській області, коли я був ще немовлям, то я і не знаю скільки мені тоді було…). Знаю тільки, що минуло більше 60 років, а нині вже 2019 рік…

Земні мої справи видалися мені зовсім не значними. Стало прикро за себе. Це були роки початку 1990-их. Підростали мої старші два сини. Мене турбувало те, що я не маю достатнього, а ні впливу, а ні досвіду у їх вихованні і тільки думка про те, що вони ухиляться у пияцтво, наркотики, блуд, погане товариство і тому подібне, змушувала мене шукати вихід зі становища. У своїй роботі — «Від автора про автора», я передаю знання, отримані від Господа, через молитви, вивчення слова Божого, спілкування з віруючими різних конфесій.


У своїй роботі — Від автора про автора — я розкажу вам про перші свої кроки до Бога.

Почав я з пошуків науково-популярної літератури на тему ефективного виховання дітей. Спершу працював над тим, щоб діти були здоровими. З дружиною обдумували і пробували різного роду засоби у здоровому харчуванні (без хімічних добавок та нітратів), а також запровадили фізичні вправи для дітей і, подаючи їм приклад, я сам робив фізичну зарядку. Майже услід за цими турботами думали з дружиною про те, щоб діти не втрапили під недобрий вплив.


На початку 90-х років, після розвалу комуністичної системи правління в СРСР та з розгулом бандитизму, ця небезпека була очевидною (Закон сильно втратив свої позиції. Був розгул поняття «Имею право» (лже демократія). Було зрозуміло, що виховання, яке дав мені мій батько – явно не гарантує безпеки. Хоча він мене й виховував досить вимогливо і справедливо, але, після того як я закінчив 8 класів школи і покинув домівку, аби далі навчатися, будучи слабим духовно, я все таки попадав під різні негативні впливи. Не хотілося вирізнятися прищепленими батьком поглядами та поведінкою, які були досить помітні на загальному фоні моїх однолітків. В СРСР ще пропагувався культ пролетаріяту, який був досить грубим і якась зневага до інтелігентності. Я пробував бути таким як вони. Це давало мені можливість уникнути прямого з ними протистояння, до якого я був явно не готовий. Їх багато, а я, зі своєю правдою – один.


Оточення було сильнішим

Участь у випивках, та лихослів’ї іноді була моєю візитівкою у коло однолітків. Але, у глибині душі, я все рівно був проти такого стану речей. Переймаючися думками щодо поведінки власних дітей, я шукав виходу з такого становища. Мої діти нічим особливим не відрізнялися від мене. Значить, і їхня дорога у життя, могла бути подібною моїй. Мене це не влаштовувало.


У пошуках сильної науки я пройшов такі, досить помітні для мене науки практиків, як школа Поля Брега – «Чудодійне голодування» та вчення Порфирія Іванова. Дослідив я праці цих людей, спробував їх на практиці і не знайшов у собі упевненості в їх ефективності. До того ж, не подобалася залежність від системи фізичних вправ. Духовних начал, закладених у цих вченнях, я відчув, що очевидно – недостатньо.



Знайомство з істиною

Трапилася мені у ті роки книжечка Нового Заповіту. Я розпочав її читати. Незвичний текст викликав досить незвичні почуття чогось нового. З раннього дитинства я чув про віру в Бога, Отця, Сина і Святого Духа, Іісуса Христа, про Паску, рай, пекло, святих, хрещення, молитву Отче наш… Але це були досить невпевнені знання на рівні чуток.


Повага до Біблії у мене була закладена авторитетом мого батька – Михайла. Це він якось сказав, що у якогось діда, в селі, була Біблія… І сказав так, що у мене виникло бажання побачити цю книжку. (У дитинстві я читав досить пристойну кількість книжок, переданих у спадок від мого, шановного, дяді Петра). У ті часи Біблія була тільки у священика і доступ до неї був обмеженим, незвичним. Селяни Біблію не читали. До церкви ходили, паску з крашанками святили, розговлялися… На Різдво варили холодець, а на вербну неділю бабуся ходила до церкви святити вербу. На Паску готували смачні короваї, крашанки, м’ясні страви з хріном… На «Зелену неділю» (як потім вияснилося — День п’ятидесятниці) уквітчували хату любистком, м’ятою, полином та підлогу устилали лепешником (аїром). У свята не робили важкої роботи. Оце і всі знання які я з дитинства почерпнув від моїх предків. Прямо вам скажу – не густо!!! Вони не спасали від гріхів.


Початок пошуків істини

На 1988-90 р.р. включно, випали мої перші спроби вивчення Нового Заповіту. Це було не системне навчання. Хоча я втретє читав Новий Завіт вже конспектуючи, аби хоч трохи зрозуміти написане. Оскільки після першого і другого прочитання цієї Книги, я побачив, що толком не зрозумів написаного, і це мене сильно вразило. Я читав багато книжок художньої літератури, а тут невеличка книжечка, а усвідомити її суть – не вдавалося… Було дивно.


Аби пізнати істину прийшлося прикласти зусилля

Тільки після третього разу прочитання Євангелія вирішив я піти до Володимирського собору у Києві. Постояв я там, послухав спів богослужіння і нічого не зрозумів. Щось тут не те, подумав я і в кінці літургії підійшов до священика, який сповідував. Запитав у нього про Псалтира, якого читала одна бабця в селі і сама нічого не розуміла (бо я питав у неї про те, що вона читає). «Хай не береться не за своє діло» відповів священик і я відійшов від нього, вперше відчувши відсутність любові в Церкві. Було прикро і незрозуміло куди йти далі, аби хтось пояснив суть Нового Заповіту, текст якого я вже трохи пам’ятав.

Навколо, в Україні, вже вирувало духовне пробудження. Легально і вільно проповіду- валося слово Боже. Якісь люди закликали до своїх зібрань, проповідували кожен по-своєму. Свідки Єгови, п’ятидесятники, харизмати…


У пошуках правильної віри

Тут же з’явилася секта “Білого братства». Молоді дівчата, у білих шатах, співали якихось благозвучних духовних пісень у підземних переходах. Багато молоді втрапило до них і наслідки не забарилися. Діти почали виносити з домівок гроші, цінності та віддавати «Деві Марії Христос». У пресі та на телебаченні розповідалося про дивну поведінку учасників цього братства, яка часто була фанатичною. Тут я розумів явно, що діє секта. Бо читав у Новому Завіті, що багато хто прийдуть і скажуть: «Я Христос» і зведуть багатьох. Цей факт утвердив мою віру у слово Боже, бо я побачив як дивно справдилися слова, написані майже дві тисячі років тому. Це утвердило мою віру у написане і послужило мені на благо.


У пошуках правильної церкви…

Але не було розуміння щодо інших проповідників. Хто вони? Секта, а чи ні? Почав я згадувати написане, що читав, та порівнювати з тим, що бачу та чую навколо себе. Тоді вирував ще й злочинний світ – «прихватизація» державного майна, убивства конкурентів, вседозволеність та розбещеність, яка вже панувала у суспільстві та так і плинула з екранів телевізорів та інших ЗМІ.

Мусив я вчитися сам протидіяти цьому негативу та застерігати своїх синів-підлітків від цього . Разом з ними дивився телепередачі, а після закінчення їх перегляду, синів притримував і просив розповісти про те, що вони бачили хорошого, а потім і про те, що вони бачили поганого. Як правило я бачив тільки їхні округлені очі. Тоді я розказував їм як про позитив з фільмів так і про негатив. Не забороняючи, навчав відрізняти добро від зла… Так тривало років зо два.


Перші спроби очищення

А потім, якось мої сини дивилися кінофільм з елементами стриптизу і вперше, не переключили телевізор на інший канал, а продовжили дивитися його навіть у моїй присутності . Я тримав на руках маленького синочка… Тоді, у кінці фільму, я затримав своїх підлітків і пояснив, що бруд, який виливається з голубого екрана, залишається в нашій квартирі, у наших душах, у пам’яті маленького, який нічим незахищений від цього бруду. Навіть сміття ми прибираємо у квартирі щотижня. А як же духовний бруд у душах? Коли і хто буде прибирати?

Як утримувати свої душі в чистоті?

А хто це, і з якою метою, його виливає нам у наше помешкання? Чому через рекламу, нахабно, нас не питаючи, нав’язується нам усяка гидота та непотріб? Які цілі переслідуються організаторами цих передач? Наші, чи їхні власні? Чому, як годувати та одягати вас, дітей, то — батько, а як розбещувати, то — вони. Отак, поступово, з порозумінням, ми прийшли до висновку, що ці організатори нас вважають за нижчий сорт. Це звичайно було настільки зрозуміло, що діти зрозуміли. То що будемо робити з цими ворітьми, через які залазить нечистота у наше помешкання (нашу фортецю) запитав я синів? Будемо їх зачиняти, досить нам непроханих «гостей»?. Досить! І розібрали вони обидва телевізори на запчастини… Їх і понині у нас немає. Комп’ютери та інтернет у нас є. Діти навчаються.


Горе тим, через кого приходять спокуси

Отже, таким чином, ми отримали першу вагому перемогу над нечистотою та безпосереднім впливом на нашу родину зі сторони, від лукавих людей. А це якраз були телеведучі та керівники телеканалів. Більшість їх і понині такими й залишилися… А це вже 2018 рік.


Починайте очищення зі свого серця

«Святе місце пустим не буває…». Знаєте про що це? Це про ваші душі та серця, оскільки написано: «Храм Божий святий і цей храм – ви». Отже, згідно Слова Божого, ваші тіла є храмом Божим, при умові, якщо тільки дух Божий живе в вас… А якщо не живе? Звичайно, якщо ви не каялися, то і не живе, а живуть там духи нечисті – зло, ненависть, завидки, осудження інших, блуд, пияцтво, убивства (у тому числі й аборти), крадіжки, ідолопоклонство, егоїзм, жадність, байдужість, лінощі, богохульство й інше.


— Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне, звучить усе частіше й частіше…
— Це стою і стукаю (біля дверей сердець ваших чекає Господь). Впустіть Його…
Багато ще можу розказати вам про власне покаяння, про дорогу до Господа нашого і Спасителя Іісуса Христа. Але у кожного з нас своя дорога до Бога, аби тільки була вона згідно слова Божого а не за вигадками лукавих людей.


У пошуках Істини.

Після трирічного вивчення Нового Заповіту (тричі й прочитав) пішов я у церкви Божі:

першу ту, що себе називає «православною». Там трохи поспілкувався зі священиками. Оскільки мої ближні родичі належали до неї, то мені було досить легко згадати її традиції та обряди ще знайомі з дитинства, та порівняти зі словом Божим, яке я вже трохи знав.

Потім я пішов до тих, що себе називають «адвентистами сьомого дня». Відвідував їхні зібрання. І знову зрівнював з тим, що я читав у Біблії.

Продовження вивчення церков

Заодно, на вулиці,  я спілкувався з тими, що себе називають «свідками Єгови». І знову провадив дослідження і порівнював з тим, що я читав і також з тим, що про них говорили представники інших конфесій…

Наступними були ті, що себе називають «євангелістами-п’ятидесятниками». Досить тривалий час вивчав я цю християнську течію, заодно спілкуючись з проректором духовної академії Київо-Печерської лаври (2 роки).

Так само, пізніше, познайомився з тими, що називають себе католиками, баптистами та мормонами.


Що заважає йти слідами Христа?

Але чомусь, ніхто з них не тримався назвидіти Божі. 1 послання Івана 3 гл. 1 вірш. та і назву віри — Євангельська (Пилип’янам 1.27) використовують тільки деякі домінації. Щодо назви церкви згідно Нового Заповіту, жодна з домінацій не використовує як основну. (В кінці роботи «Сенсація початку третього тисячоліття», в Довідці, дивіться назви).

Представники усіх цих течій люб’язно поділилися зі мною своїм практичним досвідом служіння Богу. За це я і дякую Богу, бо зрівнюючи їх діла з написаним у Біблії, я зміг відібрати у практичному служінні те, що у них збігається зі словом Божим.

Заодно я побачив, що служителі кожної з цих церков Божих (і у тому, що Божі — я не сумніваюся), завжди, як правило, наполягали на тому, що тільки у них правильно, а ось у тих і тих — неправильно… І спасеться тільки їхня церква (або — збори, чи організація). Було прикро, що навіть серед віруючих існує такий розбрат.


Я уникаю конфесійності, але шукаю єдності

Мусив я глибше осмислити прочитане, згадати, перечитати і ще раз порівняти з практикою представників цих окремих релігійних течій. На сьогодні, у мене, в цих церквах і зібраннях, є брати і сестри у Христі. Я їх люблю і вони мене люблять тому що написао:

Улюбленi! Не всякому духовi вiрте, але випробовуйте духiв, чи вiд Бога вони, бо багато лжепророкiв з’явилось у свiтi. 2 Духа Божого i духа омани  пiзнавайте так:

Усякий дух, що сповiдує Iсуса Христа, Який прийшов у плотi, є вiд Бога; 3 а всякий дух, що не сповiдує Iсуса Христа, Який прийшов у плотi, не є вiд Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що вiн прийде i тепер уже є в свiтi. 1 Івана 4.1-3. 15.

І ще: Хто сповiдує, що Iсус є Син Божий, в тому перебуває Бог i вiн у Бозi.

Визначайтеся за цими ознаками чи це церква Божа…

Усі, тут перераховані домінації та конфесії, відповідають згаданим якостям.


Коли я бачив розбрат між церквами (навіть однієї і тієї ж конфесії або домінації) то використовував у таких випадках слова Іісуса Христа:

1. Хто себе підвищує, той буде понижений; а хто себе принижує, той підвищиться.

2. Хто хоче з поміж вас бути старшим, хай буде вам слугою…

3. І що ти дивишся на сучок в оці брата свого, а у своєму оці колоди не бачиш.                  Двоєдушний, витягни спершу колоду з власного ока і тоді знатимеш як допомогти          брату твоєму витягнути сучок із його ока.

4. Не судіть та не судимі будете, Бо яким судом судите, таким і вас будуть судити. І          якою мірою міряєте, такою мірою і вам відміряють.

5. Отже, нема тобi виправдання, всякий чоловiче, що судиш iншого; бо тим же судом, яким су­диш iншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що  судиш. 2

А ми знаємо, що воiстину є суд Божий на тих, хто чинить таке.  Hевже  думаєш ти, чоловiче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ i робля­чи те ж саме‚ ти втечеш вiд суду Бо­жого. Римлянам 2. 1-3.

Як же уберегтися від такого роду гріха — осудження інших???

Треба їх полюбити так, як любить їх Христос. Навчаюся і вам бажаю — Навчайтеся.

Якщо йдете вчити когось, пригадайте заповіді, наведені вище і не помилитеся.

А до якої церкви ходити? Подумайте добре, якщо йдете щось почерпнути та навчитися — поважайте тих, до кого прийшли. Дякуйте Господу що ви в церкві Його.

Якщо ви не в церкві і вас покличе Господь шукати церкву, відгукніться і йдіть шукати…

Головне у церкві Божій

Там повинно постійно проповідуватися Євангеліє, провадитися молитви, спілкування та причастя Плоті і Крові Христової, як і написано: Євангеліє від Івана 13. 1-17., а також у 1 Коринтянам 11. 23-34. Вивчіть напам’ять ці місця і виконуйте так, як написано. І хай ніщо вам не стоїть на заваді! Вивчайте текст Нового Завіту.

Шукайте і знайдете. Михаїл.

Логічним продовженням цього оповідання є робота на цьому сайті під назвою: «Яка віра найправильніша» (фото обличчя дівчинки, яка молиться) у рубриці: «Благодать вам и мир» с указанными местами.

Сайт: myhayl.com.ua

Комментарии

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: