Меню Рубрики

Українські народні пісні

Мир вам. Головна мета цієї роботи — змістити баланс у бік добра.

  Доброго Вам здоров’я шановні співгромадяни!

Аналізуючи тяжке життя більшості українського народу за останні дві тисячі років, прошу Вас, разом зі мною, поміркувати над досить об’ємною культурною темою –        „ Особливості української народної пісні”. Бо в піснях збережена справжня історія буття народу, його традиції, характеристика…

Для її розкриття беру давні українські народні пісні у виконанні жіночого гурту „ Рідна пісня”.  Епіграфом, у цьому випадку, візьму слова з творів Т.Г.Шевченка: „Співала, свою журбу переливала в свою дитину”.

Це досить відомий своєю високою майстерністю виконання пісень гурт.

   Ось я і проаналізую, не вибірково, але підряд пісні однієї збірки.


1.   Перша пісня: „ Та червоная калинонька та на яр – море схилилася”.

— Поетичний, ліричний початок з чарівним звучанням заполонює на самому початку і малює в уяві схилене віття калини. А далі, в тому ж дусі – „а я молода журилася…” — (стан духовний не найкращий), а далі переконливе „ що без доленьки вродилася” і все, текст закінчений. Висновок — чаруюча мелодія та печальний текст навіюють смуток, безвихідь..


2.  Друга пісня: „ Ходить орел понад морем та й заглядає пильно в воду…”,

своїм початком, та націленістю спрямовує увагу слухача за текстом пісні, а далі текст переконує в безвихідності? „ нема землі, нема броду, нема дівці переходу! на той бік, до свого роду..” Якщо трапилось дівчині бути на чужині, то ця пісня навряд чи стане доброю порадницею з такими переконаннями…


3.  Третя пісня: „ Гора за горою, біда за бідою…”

вже початок налаштовує на відповідний настрій. Далі ж „ за сонцем не видно, за лісом не чую…” це стан душі, подібно осліпленій та оглушеній…” чи не так?, а далі не краще – „ за недобрим мужом, дома не ночую”. Народна пісня засвідчує явно не поодинокі факти буття нашого народу, як характерні!

  А далі підтвердження факту незгоди в родині українців „ не пущу тебе до рідного роду, бо ти там розкажеш про нашу незгоду”. І ще більше того, часто характерна картина:

„ як стали питати, я вибігла з хати, а мати за мною – чого плачеш доню” — тут явно проглядається бажання молодиці, щоб за нею бігали, жаліли…Таким чином програмується характер та поведінка через пісню. Можна живо уявити, яка розмова відбулася у матері з донькою і як був осуджений „недобрий муж” (чи справді недобрий?) Хто суддя? Одна сторона? Текст провокує звичайні бабські розборки, які до добра ще нікого не привели….


4.  Четверта пісня: „ Із-за моря та вітер повіває”

картина свіжості, простору – захоплює уявою і мимоволі слідуєш за милозвучною піснею, підсвідомо проникаючись змістом…

А зміст наповнює душу: „ сіре утя по морю плаває…, ой воно ж моє та все горечко знає. Перше горе – що дитина мала, (чому це горе ???)

Друге горе, що свекруха лиха… (а свекруха українка?, а невістка теж?

Третє горе, що мій милий ревнивий. (очевидно ображає безпідставна ревність, а це примітив у вихованні, духовності, та свідчення того, що в суспільстві є підстави щодо ревнощів. Знову нагадую – пісні оспівують характеристику народу та його звичаїв.


Аналіз:

То чому ж лихі одне до одного етнічні. Чому не навчені любити одне одного. Чи варто відроджувати такі стосунки, та традиції, які не здатні утримати мир і згоду всередині етносу? Наводжу як факт нинішню ситуацію в Україні, ситуацію розбрату козаків під Полтавою, зрадливу, як правило, козацьку старшину, і аж до втечі п’яної козацької старшини поїздом з під Крут (книга Миколи Рябого „Калина над прірвою” ст.386. та 426., нинішні ганебні вчинки можновладців українців (чужими зайдами не дивуюсь). А Кайдашева сім’я? Звичайно, є позитивні приклади добрих родин, стосунків, але переважає негатив. Про це говорять українські народні пісні. Чому?


5. П’ята пісня: “ Ой журавко, журавко, чого кричиш щоранку”

(наголос на тривозі!). А далі – ой як мені не кричать, як так високо літать. Ой високо, високо, ще й од роду далеко,  одбилась од роду, як той камінь об воду, Упав камінь та й лежить, на чужині горе жить… А камінь то лежить!!! Так як наш народ нині!!!

Позитив – хіба що пересторога проти виїзду на чужину, але знову — навіювання печалі та безвиході для тих, хто на чужині опинився в силу різних обставин.


6.  Шоста пісня: „ Понад яром, яром, та пшениченька ланом, горою овес,

та не по правді козаче, не по правді зо мною живеш, зо мною живеш, та як вечір настане, до другої йдеш, та мені молоденькій жалю завдаєш….”,

а з іншої народної пісні чуємо подібне – „ой у полі три криниченьки, любив козак три дівчиноньки….» — блудник!!!

Чи я ж тобі й не казала, … не їдь, не їдь та й у Крим по сіль, бо застанеш молодицею…? Ненадійна дівка… Чи батьки?

А чому? Батьки проти волі віддадуть? Чи сама віддасться? Обидва варіанти незавидні. Поїздка в Крим, не така вже й тривала, рік, хай два, якщо любиш – чекай! Якщо батьки в нужді та мусиш іти заміж, то що за суспільство, яке не здатне забезпечити найсвятіше?  Чи варто його відроджувати з усіма його недоліками. Переваг бачу на порядок менше…

    І більше того „ а ще й буду хоч сім літ ждати, поки станеш удовицею”. (себто чекатиме смерті ближнього свого) У Христа – навпаки: — люби ближнього свого як самого себе.


   Ось і підтвердження того, що оспівано в четвертій пісні, свідчення самого народу  про зрадливість  частини народу, невірність, схильність до блуду та пияцтва і таке інше.

  Якого ворога треба вигнати з України? якого москаля чи жида, щоб чоловік не пив, або не зраджував? Як потече з України кров ворожа…(так розумію іноземців, та панів), ну й що? А  власні етнічні п‘яниці, лиходії, злі свекрухи, зрадники, блудниці, лукаві наклепники (ті свої, що над лілеєю познущались, а вже потім і жиди насміхались. Т.Г.Шевченко. Лілея)  хіба зникнуть самі по собі? А куди подінуться ті, що люблять подарунки, марнославство у тому числі у вигляді поздоровлень з іменинами? А ГОРДІ ???, а ті, що не відрізняють душевного від духовного? Істини від неправди, та вигадок?

Та і живі, свіжі промови слухачів третього каналу радіо культура, свідчать про невігластво багатьох (націоналіст з с. Борова „молиться” на  Гітлера; оцей наведе „порядок”), а другий націоналіст етнічний „мудрий” весь час плаче, що йому не дають влади, розвитку його культури, мови, а сам зводить наклепи!!! Особисто про це свідчу! На віру, якщо вірите мені хоч краплину. Так хто це кров пускатиме ворогам? Оці небораки? Та вони швидше один одного зрадять, продадуть, переб’ють. Історія не дасть мені  і Вам помилитись. Чи не так?


Бездуховність, але душевність земна, бісівська

Духовний не вбиватиме ворога, бо знає, що відокремити добрих від злих таким чином неможливо, але можливо, через покаяння, кожному в собі,  відділити добро від зла.

   „Співаємо” далі 25-й кадр”  — Ще не вмерла Україна. (а що, чекаємо поки вмре?)

   Ми діти козацького роду… (це якого? того, що так часто бив один одного, чи може зрадливої старшини? Чи того, що у жида в корчмі після походу пропивав усе, а потім — у борг;  а як жид не дає, то в Дніпро його? Так чи ні? Не всі звичайно, але більшість така.


— І пить будем і гулять будем, а хто буде з нас сміятись, того бить будем! Отак! Дурні і не журимось і не задумуємось і каятись не збираємось, і не заважайте нам бути такими!


7. 8. та 9 пісня – про кохання.
Невеликі „ досягнення”.  

10 пісня про вдову, яка сіяла та в Бога просила помочі. Побутова.

11 пісня — про п’яницю :

— А в неділю п’ю,  в понеділок сплю, а в вівторок снопів сорок  пшениченьки жну… а в неділю продала, з хлопцями пропила, слава тобі Господи (?), що до діла довела… погулять та й охота моя…. Це звідки така інформація? З життєвої практики? – Так! (ще одне, чергове підтвердження звичаїв нашого народу). Християни так не живуть і таких пісень не співають

    Для тих хто з Господом, звучить: — люби ближнього свого як самого себе, радійте всьому, за все дякуйте, славте Господа, досягайте любові, ревнуйте про дари духовні, шукайте найперше Царства Божого і правди його, шануйте батьків у Господі, пильнуйте, не спокушайтеся, не чиніть перелюбу; і не упивайтеся вином, від якого буває розпуста і тому подібне.

Правда разюча відмінність в науці Господній і народній?

Продовжу далі…


12. пісня. „ Ой зацвіла червона калина над криницею” 

Пейзаж чарівний, звучання  не поступається уявній картині благозвучністю, хочеться слухати далі… Так ось далі: — горе жити моя рідна ненька, жити за п’яницею.

А п’яниця  п’є не таїться, щодень, щоніч п’є   (це алкоголік! Звідки в ті часи? Ми ж чули, що раніше не було повального пияцтва, крадіжок, але ж народні пісні свідчать про інше. Значить дехто передає прикрашену неправду?). (Ой п’є Байда мед-горілочку…) Так?


А пісню „ Дай Боже, дай Боже… а далі: — не завадить ніколи (???) нам чарочка повна….

Хоч і впасти під стіл – залишатись людьми… Самообман! Очевидно написав вихованець та послідовник вислову: „ і пить будем і гулять будем, а хто буде з нас сміятись….все збереглось!!!

Далі, по тексту пісні: — потихесеньку, помалесеньку моя мати йди, спить п’яниця в рубленій коморі, гляди його не збуди.(картина виразна, коментар зайвий).

Ой нехай він спить, та нехай він спить, та бодай не встав… (прокляття!).

Ой не лай мати, не клени мати п’яниці мого, бо як умре, зостануться діти, горе буде без нього… БЕЗВИХІДЬ?


Традиційним атрибутом по селах була корчма, чи не так?

 А тепер з другої пісні: „ нехай тебе синку турки візьмуть,  москаль візьме, ляхи візьмуть.. — це материнські „побажання” Ось звідки стан нашого народу як проклятого.

   Наведу факт з української народної казки про козака Мамаригу: Він опинився на безлюдному острові з причини чарівної властивості свого ж перстня, яким скористалася його невірна дружина-царівна. Його друзі — кіт та собака, викрали у царівни перстень і несуть до козака. Через море собака повіз кота на собі. Вже на глибині питає собака кота: «Чи не впустив ти перстня? Бо як упустиш, я й тебе у море скину…» Кіт щось нявкнув… Допливли до берега, а перстня нема — втонув, коли кіт розкрив рота аби відповісти собаці… Сіли на березі та й думають — що робити? Побачили жабу. Упіймали й кажуть: «Дістань нам перстень з моря, тоді й відпустимо». Жаба подумала й погодилася. Відпустили вони її, та тільки й бачили. Тоді вони упіймали жабеня. Квакає воно жалібно, маму кличе… Припливла стара жаба, а собака з котом вимагають дістати з моря перстень бо не відпустять її маля… Мусила жаба пливти та шукати перстень…

Це не що інше, як ШАНТАЖ, який успішно практикувався, особливо у 90 роки минулого століття, та й нині ще є випадки… Хто навчив? Українська народна казка! (Кажуть що наш народ мудрий… Я б так не сказав, а швидше за все — НЕВІГЛАС на всі свої 90%.

Мораль: Українські народні казки навчають шантажу й переводять його на рівень дії позитивних героїв. Після цього, у дев’яностих роках 20 століття, у час переходу з однієї державності до іншої, коли ослабилася сила дії закону, прояви шантажу в Україні «процвітали». Звідки взялися? З українських народних казок та пісень… Тому, язичництво, було й буде джерелом насилля, розбрату, зраді, крадіжок… Усе це в одній казці сконцентровано…

Або: „ Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився…”

жартома та в „ десятку” , ну і толку з того? Алкоголізм в Україні прогресує, блуд — також…  а ви жартуйте над собою, співайте далі…


13 пісня. „ Сонечко заходить, наступає темнота». 

(сама картина готує до біди) — нещаслива та дівчина, котра любить козака” (це висновок затаврований піснею), а далі — козак їде в чисте поле, зостаюся я й сама… ні дівчина, ні вдова, покриточка молода..і все!!!

Чому навчає ця, духовно відроджена, давня укр. народна пісня мою, чи Вашу доньку?

 В народі козак – то взірець мужності, честі, а тут що? Порада триматися подалі від нього?


14 пісня  Про те, як дівчина прийшла купити солі в чумаків, та побачила, що на чумаченьку Грицю сорочка не біла. Пожаліла, та випрала, та викачала сорочку чумаку.

Благородна пісня. Подібна до неї: „ любить козак дівку, а зайнять не посміє…”  — також.

Далі є пісні типу: „ що бачу, те співаю…” це нейтральні пісні, для заповнення ефіру.

Пісня, наприклад „ Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела – вважаю душевною, (не духовною — точно!) жартівливо-нейтральною (якщо там нема вульгарних витівок).

  Це пісні з розряду: „тілі – тілі, тралі – валі…” – розважальні, духовно пусті, теж народні.  То все ж таки, може акцентувати увагу на таких духовних характеристиках пісень та їхню дію на слухачів на рівні підсвідомості? Одісей остерігався співу сирен…

Бо чаруючий мотив та благе звучання захоплює, а слова спрямовують, привчають. Нагадую, що це давні пісні українського народу.

Є знавці української народної пісні, які переконують українців у глибокій їх мудрості і фактично «пускають по замкненому колу програму очевидного негативу». Яка їм від того вигода? Тільки у задоволенні власної гордості та впертості. Це горе-вчителі. 


Який спадок такі й наслідки

Нинішня популярна музика на 90% схиляє до негативу, через емоційний вплив, тобто через ритм, спокусливі уявні картини, звучання, підбір голосів і т.д.

Написано: „ По ділах їх упізнаєте їх” А я дивлюся на нинішнє суспільство і аналізую – а хто ж його навчає? А як нейтралізувати горе-вчителів, які і собі ради не можуть дати?


  Через що можливо людині прийти до істинної духовності?

Тільки через сповідування віри Євангельської Господа нашого Іісуса Христа, яка може людину спасти від її власних гріхів, удосконалити, відродити.

Тільки через насадження віри в істинного, всемогутнього Бога – Отця, Сина   і Святого Духа можна змінити ту частину суспільства, яку обрав Господь.

З любов’ю до Вас Михайло, раб Божий настільки, наскільки мені вдається по досягненню тих знань, які я отримав від Самого Господа, через читання та слухання Євангелія, та які вселились у мої думки та розуміння та в щоденну практику мого життя.

Бажаю Вам здоров’я та життя в істині.       26.04.2010 р.     Михайло.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: