Меню Рубрики

Тлумачення 24 глави Євангелія від Матвія.

Сенсація початку третього тисячоліття

Тлумачення 24 глави Євангелія від Матвія

Мир вам і благодать
Господа нашого і Спасителя Іісуса Христа.

Волею Божою, раб Божий Михаїл, бажаю передати Церквам Божим, що в Україні, де помножився гріх, значення Божих таємниць, які були приховані понині у 24 главі Євангелія від Матвія. (Російською: «Толкование 24 главы Евангелия от Матвея»).

Знайте ж: У лукаву душу не увійде премудрість і не буде перебувати у тілі поневоленому гріхом.
Книга премудрості Соломона.

Ця робота зареєстрована Головною Державною службою інтелектуальної власності України за №67802 14.09.2016 р. як літературний твір релігійного характеру «Сенсація початку третього тисячоліття» .  Розкрита таємниця 24 розділу Євангелія від Матвія, та деяких інших місць Святого письма, незрозумілих для широкої публіки понині».


24 глава від Матвія

  1. І вийшовши, Іісус пішов від храму. І підійшли Його учні, щоби показати Йому будівлі храму.
    Незважаючи на те, що Іісус тільки що був у храмі, учні повертають Його увагу назад, щоби показати велич храму рукотворного, до якого було небайдуже їхнє серце… А рядом був Господь…
  2. Іісус же відповів їм: чи бачите все це? Істину кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйноване. (Храм був втіленням Закону, а камені – його заповіді й постанови).
    Іісус з ревністю наголосив щодо втрати значення храму рукотворного і Своєю присутністю дав знати про дещо важніше ніж велич споруди людських рук. Тому що, мінялося поняття храму.
    Відтоді, храмом Божим ставали ті, в яких є Дух Божий. 1 Кор. 3. 16.17. Євр. 3.6; Рим. 8.9; Іван. 2.21.
  3. Коли ж сидів Він на горі Оливній, підійшли учні до Нього наодинці й спитали: скажи нам, коли це все відбудеться? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?
    Важливо те, що учні підійшли до Іісуса, наблизилися. Важливо і те, що підійшли на самоті (більше нікого не було окрім них та Іісуса). Отже відповідь Господа стосувалася тільки учнів Іісуса, в числі яких і ви можете бути, якщо будете шукати Бога і наближатися до Нього. (Бог це дух, любов).
    Спочатку прозвучало питання про ознаки приходу Іісуса, а вже потім про кінець віку, (а не світу чи вселенної), і це дуже важливо, оскільки вік, це тривалість людського життя (чоло вік).
    Таким чином, спочатку мусить бути прихід Іісуса, а потім буде йти мова про ознаки кінця віку учнів
    «Ти нам об’явитися маєш, а не світові» (отже, тільки учням!) Іван 14. 22. Мф. 10.23.
    «Коли прийде Царство Боже?». Відповів їм: «Ц Б прийде непомітним чином бо ось Ц Б всередині вас є» Лк. 17. 20.21.
  4. Іісус промовив їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас.
    Ці слова говорять про те, що Іісус усю увагу звернув конкретно на духовний стан Своїх учнів, застеріг щодо пильнування за собою. Отже, подальша мова йтиме про духовні речі. (Див. довідку).
    Учням Іісуса треба стерегтися, а грішників застерігати – марна справа, вони не каялися…
  5. багато хто прийде під іменем Моїм і будуть говорити: я Христос і багатьох спокусять.
    Іісус акцентував увагу Своїх учнів, щоби були стійкими проти зовнішніх впливів зі сторони людей (Бог вірний, а всяка людина – неправдива). Слово всяка говорить про велику пильність при спілкуванні з ким би то не було. (бо постануть лжехристи і лжепророки… Мф.24. 24).
  6. Також про війни почуєте і про воєнні чутки. Дивіться, не жахайтеся; бо належить усьому тому бути. Але це ще не кінець.
  7. Бо повстане народ на народ і царство на царство, і голод, мор, і землетруси настануть місцями;
  8. А все це – лише початок хвороб.
    Почуєте? Наче не чули і не знали про війни раніше? Отже, Іісус акцентує на тому, що Його учні сприймуть по-новому ці чутки. Хто покаявся і отримав прощення гріхів, спостерігав за собою особливо вразливе і нове сприйняття світу, (як діти). Пізнавши милість Божу до себе у прощенні гріхів, починає здаватися, що не повинно бути таких глобальних трагедій (оскільки Бог милостивий і добрий. Це стан першої любові). Відбувається незвичний відрив свідомості розкаяної душі від оточення, яке ще не каялося. Розкаяна душа, під напливом власних перших почуттів, хоче щоб і інших Господь так простив як її… Але ж ті ще не каялися, та і не хочуть!!! Оскільки, попереду у розкаяного грішника, на шляху до святості, ще багато випробувань, страждань, скорботи (потім це буде розкрито); то Іісус і застерігає про те, що перші враження після покаяння, не варто сприймати як кінець життя на землі. Це хворобливий стан (початок хвороб), є станом духовно ще немічної душі (плотської, немовляти у Христі). 1 Коринф. 3. 1,2. (Це і є народження згори).  Перелом у свідомості увірувавших, буде супроводжуватися переживаннями, внутрішньою боротьбою у незгоді з існуючим поряд злом і відсутністю власних сил щось явно змінити на краще, оскільки ще почуття навиками не привчені керуватися Божою волею, мудрістю, а не по-старому – власним розумом.
  9. На муки тоді видаватимуть вас і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти усі народи за ім’я Моє.
    Отже, мова йде про учнів Христа, незалежно від часу, адже це вже було з учнями Його, як тільки вони стали такими і продовжується понині зі справжніми учнями. Бо написано: Навіть настає час, коли всякий, хто вам смерть заподіє, буде думати, що він служить Богу. Ів. 16.2. Звідси бачимо, що будуть випадки, коли віруючі будуть убивати учнів Христа, тому що не Духом Святим будуть керовані, але фарисеями – «святими отцями», патріархами (подібно російським, пов’язаним з державною каральною системою під виглядом монахів наприклад) та пастирями, які: увійдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть Божого стада. Діян. 20.29.
    А хто буде терпіти тих, хто своєю, навіть присутністю, звинувачує розбещених цього світу, подаючи зразок праведності та чистоти у реальному житті? Олігархи, хабарники, збоченці, корупціонери, крадії, убивці, перелюбники, блудники, п’яниці, злоречиві, любостяжателі, неправедні судді, фарисеї та інші (усі, одержимі такими і іншими нечистими духами), будуть переслідувати тих, хто викриває їхні злочини. Бо написано як заповідь (наказова форма речення) для учнів Христових: І не беріть участі в безплідних ділах темряви, але і викривайте. Ефес. 5.11.
  10. І тоді багато хто спокуситься; і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного.
    Мова йде про стосунки між віруючими, бо багато хто з них, не удосконалившись внутрішньо, буде вимагати від своїх ближніх особливо чіткого дотримання заповідей, бо написано: І що ти дивишся на сучок у оці брата свого, а у своєму оці не бачиш колоди? Лицемір, витягни спершу колоду з власного ока, і тоді знатимеш як допомогти витягнути сучок із ока брата свого. Тут вказана чітка послідовність у способі очищення – починати з себе, очиститись, укріпитись терпінням…
    Інакше ненависть до ближніх візьме гору і не зчуєшся, як видаси брата свого у Христі нерозкаяним грішникам на ганьбу і навіть смерть… Яку ти тоді жертву віддаси за цю провину?
    Це вже відбувається серед представників різних конфесій релігійних течій, які сповідують Іісуса Христа своїм Спасителем. Наприклад, ненависть більшості прихожан російської «православної» церкви до прихожан української «православної» церкви, а іноді навпаки – явна і очевидна.
    І це на території України… Та заборонить Господь!
  11. Постане багато фальшивих пророків і спокусять багатьох.
    Візьміть, наприклад, назви церков: православна, католицька, баптисти, свідки Єгови, євангелісти п’ятидесятники, адвентисти сьомого дня, і інші. Жодної з цих назв ви не знайдете у слові Божому. Назва віри, також існує згідно Нового Заповіту, одна — Євангельська. Назва увірувавших, також обумовлена у Новому Завіті – діти Божі, народ Божий, народ святий, сини Божі та дочки Божі і так далі, згідно Нового Заповіту!!! Церква Божа, або Церква Господа нашого Іісуса Христа.
    Фальшиві пророки дали і назви відповідні – фальшиві. Тепер розгляньтеся навколо себе.
    Чи не так все? Так! І дійсно: «Із вас самих будуть такі, що говорять перекручено, аби тільки придбати собі учнів…». Діян.20.30.31. Тому, слова Господа про загальний стан віруючих істинний в усі часи: немає праведного жодного, нема хто розумів би; немає, хто Бога шукав би; усі повідступали, разом стали непотрібні…». Рим. 3.10-12.
    Інакше, звідки такий розбрат? Звідки таке невігластво у пізнанні істини? Навчаються роками, а таємниць Божих не знають і тлумачать так, наче вони і не духовні. Ганьба!
  12. І через збільшення беззаконня любов багатьох охолоне.
    Кожен увірувавший, добре знає, що з часом бачиться все більше і більше беззаконня і випробування у вірі, що очищення, все більше стає під сумнівом. Ось тут пильнуйте за собою, не зневірюйтеся, а будьте, чим далі, тим твердіші у вірі, що Господь Всемогутній і ми все можемо у Христі, Який нас укріпляє. Тим паче що написано: З днів же Івана Христителя і понині, Царство Небесне зусиллям отримується, і всякий, хто прикладає зусилля – отримує його. Мф. 11.12.
    Старі люди часто говорять, що раніше було краще, але не враховують при цьому, що були молодшими, менш відповідальними, менш досвідченими, менш спостережливими.
    Віруючі, з часом, також бачитимуть все більше і більше беззаконня (бо бачите – хороше і добре сприймається як належне і рідко хто його вміє помічати і цінувати).
    Тому й охолоджуються душі до творення любові навіть у багатьох віруючих…Зневіра…
  13. А хто витерпить аж до кінця – спасеться.
    До якого кінця? Хіба мова йдеться про кінець вселенної? Ні! Але до кінця життя кожного віруючого. Тоді чому цій главі (24), майже всі приписують значення апокаліпсистичної? Очевидно, варто і доречно нагадати, що: Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, тому, що вона вважає це безумством; і не може розуміти, тому, що про це судять духовно. 1 Кор. 2.14. Але, справедливим буде пройти цей шлях спасіння усім віруючим, кожному у свій час.
  14. І проповідане буде це Євангеліє Царства по всій вселенній, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець.
    Не викликає сумніву розповсюдження слова Божого по всій вселенній (Землі), для всіх народів. А тепер пропоную так поміркувати: фактично неможливо вкласти все Євангеліє одночасно всім і повністю в якийсь кінцевий час. І нинішній стан проповіді і результати її говорять про це. Отже, іде мова про кожну душу, що живе на планеті Земля і яка отримує знання істини повністю, а не частково. Тому не варто поспішати з висновками про кінець існування вселенної. Оскільки тут не уточняється про який кінець іде мова. Попередня глава конкретизує цей кінець, як кінець життя віруючого на землі.
    Враховуючи, що про все це належить судити духовно 1 Коринт. 2.14. – продовжую…
  15. Отже, коли побачите мерзоту запустіння, проречену через пророка Даниїла, що стоїть на святому місці, хто читає – розуміє» ,- Запустіння – як Іван Хреститель, так і Іісус Христос, проповідували в пустині іудейській. Духовна пустиня – це ті, на яких ще не зійшов Святий Дух. А хто Духа Христового не має, той і не Його (не Христів) Рим. 8.9,10, Тому, просіть і дано буде вам. (Лк. 11.13.). Що стоїть на святому місці – не інакше, як: «Храм Божий святий, — а цей храм – ви». Оскільки Бог не в рукотворних храмах живе. 1Кор. 3.17; Діяння 17.24. «Небо престол Мій, а земля – підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте ви Мені?». Тому, коли будучи навчені Євангельськими заповідями, відчуєте всередині себе гріховність… (Даниїл говорив про ідолопоклонство… Це і є мерзота).
  16. Тоді, хто знаходиться в Іудеї, хай біжать в гори».
    «Не той іудей, що за зовнішністю, але хто внутрішньо такий». Рим.2.28-29.
    Внутрішня, духовна людина, перебуваючи у вірі, маючи спасіння через іудеїв… Іван 4.22.
    Таким чином – хто знаходиться у вірі (юдейській), через юдеїв… — біжіть —
    « …Біжіть, спасайте життя своє». (Хай біжать в які гори?) Єремія.48.6.
    Біжать в гори означає – «шукайте горішнього, про горішнє помишляйте». Кол. 3.1,2.
    Іде мова не про плотське спасіння, як говорять любителі історичної версії тлумачення, а – духовного!!! Можливо хто сумнівається? То – не духовний не може судити про духовне, бо написано: Найперше шукайте Царства Божого і правди Його… Мф.6.33.
    Брати у Христі, моліться, щоби втеча ваша була не зимою (коли холодно духовно).
    Тобто, як відчули свою гріховність, почувши заклик до покаяння, через проповідь
    слова Божого, не ожесточіть сердець ваших, а покайтеся, таким чином тікаючи
    від своєї гріховності, виконуючи волю Божу, слухаючись Іісуса Христа. Мф.17.5.
  17. І хто на покрівлі, хай не сходить взяти що-небудь із дому свого.
    Щодо покрівлі – так говорить Господь: «і що на вухо чуєте, проповідуйте на
    покрівлях». Тобто проповідувати волю Божу привселюдно. Мф.10.27.
    «Із дому свого». Але ми тепер не свої. 1 Кор. 6.19. Духовний дім Божий — це ми. Євр.3.6.
    Ті, що наповнені Духом Святим, щоб не поверталися до минулого гріховного
    життя де духовно була наша (своя) мерзота запустіння, але щоб проповідували.
  18. І хто на полі, хай не повертається назад взяти одяг свій .
    Щодо поля –« поле є мир».(світ цей, — вселенна; всі народи) Мф.13.38.
    «Я посилаю вас, як овець серед вовків: і так будьте мудрі, як змії і прості, як
    голуби». «Ідіть, навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого
    Духа, навчаючи їх дотримуватися усього, що Я повелів вам…». Мф.10.11; 28.19.
    Якщо відкрити поняття духовного одягу, то побачимо наступне:
    «Одягнувшись у нового, який обновляється в пізнанні по образу Творця її».
    «Отже, вдягніться, як обрані Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість,
    смиренномудрість, лагідність, довготерпіння…». Колос.3.10; 12.
    «Відкинувши колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих
    похотях, а обновитися духом розуму вашого і одягнутися в нову людину,
    створену за Богом, в праведності і святості істини». Ефес. 4.22;23;24.                    Жінка Лотова озирнулася назад… і стала бовваніючим стовпом. Буття 19.26. «Жоден, хто поклав руку свою на рало й озирається назад, ненадійний для Царства Божого». Лк.9.62. То ж не будемо повертатися на минулі принади світу цього, подібно тим євреям, які виходячи з рабства єгипетського, у серцях своїх шкодували за тим, що вони мали в рабстві, ремствували на Мойсея і були покарані за свою неслухняність. Не будемо повертатися по свій минулий грішний, недосконалий душевний одяг, себто життя старої людини по похотях плоті. Фактично треба залишити життя по плоті – підзаконне. Оскільки: зі зміною священства необхідно бути зміні і закону. Кажучи «новий» показав застарілість першого. А що занепадає і старіє, близьке  до зотління.  Скасовує перше, щоб настановити друге. Євр. Евр.7:12, 8:13, 10:9. Знищивши ворожнечу – плоттю, а закон заповідей – вченням. Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер. Гал. 2. 19-21. 7 Що ж скажемо? Hевже вiд закону грiх? Зовсiм нi. Але я не пiзнав грiх iнакше, як через закон. Бо я не знав би i жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай». Але грiх, узявши привiд вiд заповiдi, викликав у менi всяке жадання: бо без закону грiх мертвий. 9 Я жив колись без закону; але коли прийшла заповiдь, то грiх ожив, 10 а я помер; отак заповiдь, що мала бути для життя, послужила менi на смерть, тому що грiх, узявши привiд від заповiдi, звабив (спокусив) мене i нею умертвив. Рим. 7.7-25. Отже, щоби нам ожити, треба перейти від закону до життя в Іісусі – по вірі!
  19. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми в ті дні.  Вагітні – Св. Апостол Павло каже: « і нині я в муках народження». Гал.4.19. 1Кор.4.15 (Бо зусиллями і потугами проповідників, навчаючися, народжуються діти Божі). Хто годує грудьми – «Я годував вас молоком, не твердою їжею». 1 Кор.3.2.  А горе тому, що – « Всякий, годований молоком – несвідомий у слові правди, бо він немовля». Євр.5.13. Хто навчав слову Божому інших, з багатьма учнями зазнав прикрощів. Ось тому і горе, що – «Із вас самих будуть такі, що говорять перекручено, аби тільки придбати собі учнів…». Діян.20.30.31. А ще і тому, що було в ранніх церквах… Гал.1.6 – 9; 1 Кор.5.1.2; Одкров.2.4; 14; 20; 3.1. Дуже важко (горе) бачити відхилення від істини серед учнів, дітей Божих. В ті дні – означає: Апостоли трудяться постійно над своїми учнями, навчають.
  20. Моліться, щоби не трапилося вам бігти зимою, або в суботу.  Втеча зимою – важка тому що – Нині літо Господнє, благоприємне. Поки учень Христа (бо моляться Його учні) здатні зрозуміти свій справжній духовний стан через почуте Слово Боже і увірувавши, полюбивши Слово Боже, істину, над усе — може покаятися, свідомо втекти від гріхів своїх – це і є літо Господнє, благоприємне. Але «І через збільшення беззаконня , любов багатьох охолоне», себто – охолодження характерне для зими. (Духовно, звичайно, про що  і говорилося раніше). А щодо суботи, (субота спокою Вих.31.15)., а також слід  дивитися 4 главу послання Св. Апостола Павла до євреїв (вірші 1-10). П’ять розумних дів, почувши слово Боже, не стали гаяти часу, не залишили жорстокими  сердець своїх, покаявшися, поспішили запастися маслом спасіння — завчасно, до зими і суботи”. Мф. 25. 1-13. Хто слухає – хай чує! П’ять нерозумних дів відклали свою втечу надалі, до кінця віку свого, і коли настала субота – тобто померли, (а Господь мертвих не удосконалює, бо заспокоївся), то зважаючи на те, що: кожен отримає відповідно того, що він робив, живучи у плоті – добре чи зле, вони й отримають, а нерозкаяний грішник, що отримати може? 2Кор.5.10.  То ж поспішіть, прикладайте зусилля поки є час, свідомо покаятися, очиститися, освятитися, досягти любові!
  21. бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
    Отже: велика скорбота, це та мить, коли людина раптом усвідомила свій гріховний стан, і жахнулася йому. А також про скорботу написано: « багатьма скорботами вам належить увійти в Царство Боже. Діян.14.22. І ще: Цьому радійте, посумувавши (скорбота) тепер трохи від різних спокус. 1 Петра, 1 гл. 6-7. Від початку світу – початок життя душі у цьому світі. Не було і не буде. Залишається тільки «Нині!». Читайте про поняття «нині» у посланні Павла до євреїв Гл. 4. Зверніть увагу – до нині. І не буде. Так що не обманюйтеся, бо після «нині» скорботи не буде… Час скорботи для праведників, вже настав нині. Що скажуть ті, хто був упевнений у страхіттях та катаклізмах  у надуманому ними кінці світу?
  22. І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслася би ніяка плоть; але заради
    обраних скоротяться ті дні.
    Читайте уважно з Премудростей Соломона Гл.4. 7-18. 7. А праведник, якщо і         рано помре, буде у спокої, 8. бо не в довговічності чесна старість і не кількістю       років вимірюється: Св. Апостол Павло каже: Я маю бажання померти та бути з Христом. (А ви як, шановні?).
    23 – 28. Тимчасово пропускаю як місця не складні. (Про труп та орлів – потім).
  23. Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
  24. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
  25. Ось Я наперед сказав вам.
  26. Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
  27. Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
  28.  Бо де буде труп, там зберуться орли.
  29. І враз, після скорботи тих днів сонце потьмяніє, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
    Означає: «Багатьма скорботами належить вам увійти в Царство Небесне». Доки учні Христа боролися зі спокусами у скорботах – постаріли і вже у старості вони спокусам не підвладні (якщо в істині перебували постійно і досягли досконалості). «Хто страждає плоттю, той перестає грішити». Найважче переживати свої власні падіння і хитання, усвідомлення своєї недосконалості. Це справді скорбота, смуток  і велика прикрість. Хто обіцяв Богу добру совість (1 Петра 3.21.), той знає ці відчутя, незважаючи на те, що: коли сповідаємо гріхи наші, то Він (Бог), будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить від усякої неправди 1 Івана 1.9. (і прости нам провини наші…). Написано: І гріхів твоїх та беззаконь не згадаю більше. А далі у книзі Єклезіяста Гл. 12. повністю є відповідь, а також тлумачення далі по тексту щодо сонця, місяця і зірок.
  30. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі                      племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. Ефес. Гл.12; Євр. 13. 15. (Плід уст, що прославляють ім’я Боже).
    Написано: Рід лукавий та перелюбний шукає знамення, але не дасться знамення йому, окрім знамення Йони пророка. З Писання відомо, що Йона пророк пробув у череві кита три дні і три ночі. Мв. 12.40. Іісус Христос був розіп’ятий, похований у гроб (печеру), пробув там три дні і три ночі і воскрес. Знамення після воскресіння Христа – це воскресіння душ увірувавших – це головне і єдине знамення Христа, дане для тих, хто кається. Ось про що йдеться мова. На небі – це означає – на серцях, де немає бісів (не беси). Тут вбачаю милість Божу до українського народу, оскільки у його мові слово «небеса» досить співзвучне з поняттям – нема бісів (небеси – староруське), що суттєво полегшує розуміння цього вислову, а з часом і підтверджується багатьма місцями слова Божого. Іоан Златоуст заявляє, що знаменням буде поява на небі сліпучо сяючого                хреста…  Це лжепророцтво, яке, у свій час підтримав і посилається на нього –        основний тлумачник  православ’я – Лопухін. Отже, маємо лжепророків, які і            створили «учение святых отцов» фарисейської православної «церкви-домовини»    як влучно і назвав її Тарас Шевченко, у дарах Божих якого сумніватися не варто.     Діян.17.28. До речі, він же чекав пророка: «І день іде, і ніч іде, і голову схопивши   в руки, дивуюся, чому не йде Апостол правди і науки». І заплачуть всі племена     земні (« Страждайте, плачте і ридайте,; сміх ваш нехай обернеться на плач і  радість на печаль. Змиріться перед Господом і піднесе вас.»). Гряде на хмарах небесних. «Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків» — Євр.12. Себто перебуваючи у Церкві Божій де є Христос «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там і Я серед них». Віруєте, що Він присутній? А як можна бути присутнім, не з’явившись? Чи може ні? Отже, Христос – присутній, а це значить Він явився: «Блаженні чисті серцем бо вони Бога побачать» (не блаженних прошу утриматися від висновків і не втручатися у тлумачення духовні і в те, чого вони ще не бачать). Це не для вас. Ви ще очікуйте другого пришестя, як деякі євреї очікують – першого. Це місце писання досить тісно пов’язане з текстом 2 послання до Солунян (Фессалоникийцам рос.) і дане тлумачення викличе бурю протестів аж до  анафеми на мене. Хоча там йдеться про втрату влади Закону (знімається          покривало Мойсеєве) і оголення людини гріха порівняно і перед Христовою            святістю. (Помилково вважають, що утримуючий тепер, це Дух Святий. Ні,             шановні, це Закон). (Буде окреме тлумачення). Лука передає — У ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. (День – життя; ніч – смерть). Луки 17.34. (Двоє – чоловічого роду). Чому?
  31. І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
  32. Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
  33. Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
  34. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
  35. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
  36. Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
  37. Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
  38. бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
  39. і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. (31-39. тимчасово пропускаю, як не складні).
  40. Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.
    (Двоє – чоловічого роду). Чому?
  41. Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
    (Двоє – жіночого роду). Чому? (У Луки — 34 Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться). Також, звертаю увагу, що в усіх трьох варіантах  беззмінна кількість – двоє! А також і рід (чол. або жін.) в кожній парі – однаковий. Чому? Далі, помоліться і думайте самостійно… Не складно.
  42. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
  43. Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
  44. Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
  45. Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
  46. Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
  47. Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
  48. Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
  49. і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — (іде мова про тих, хто каявся, але знову почав грішити, безчинствувати. Інакше, чому написано, що буде мати дружбу з грішниками?).
  50. то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
  51. І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. (Іде мова про невірних учнів Христових. У всі часи ці слова актуальні).

А у Луки написано — …де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там                           зберуться й орли.
Таким чином вказав Господь, де відбуватиметься відокремлення – там де труп!
Труп же буває коли помирає людина. І це істинно.
Читаємо 2 Кор. 4.16. «…але якщо зовнішня наша людина і тліє, то внутрішня                день удень оновлюється». Ось вам дві людини!!! 2.Кор.4.16. Ці слова стосуються          кожної віруючої людини, а також однаково – чоловіків і жінок. Оскільки зовнішня          людина тліє то і: «Сили небесні поколиваються (руки затремтять, ноги будуть                підгинатися), сонце померкне (зір ослабне), зірки спадуть з неба – бо ми їх не              побачимо і т.д. означає те, що написано в Єкклісіаста (ослабне плоть людини)              Єкклісіаст Гл.12. І ще – «І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух           повернувся до Бога, Який дав його».
Екл.12.7. Оскільки: «плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління
не успадкує нетління», 1Кор.15.50. то плоть залишиться, а дух людини –                      візьметься.
«Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити її на вулиці плакальниці».
Екл.12.5. І ще раз: «Де труп, там зберуться й орли». (Орел згідно Слова – птиця
нечиста). Тобто, біля трупа збираються плакальниці… Чому ж вони плачуть,                 якщо: «День смерті краще від дня народження»? Екл.7.1. Та і Ап. Павло свідчить           те ж: Филип’янам 1.23.; (Не духовні смерті бояться і в це не повірять).

І Господь заповідав: іди за Мною і залиш мертвим хоронити своїх мерців.                       Мф. 8.22. Звідси випливає висновок – іде мова про кончину кожного з учнів                   Христа, і де б то вони не були при кончині – чи то на постелі, чи в труді, чи в               полі – відбудеться розділення їх духа і тіла, в усі часи, в усіх випадках і на                     всякому місці це тлумачення істинне! (Помиляються, коли говорять,
що йде мова про двох, різних людей, які різні духовно – праведник і грішник).               У даному випадку (Лк.17.34.) – не про це мова! Крім того, Іісус Христос говорив             це до учнів Своїх наодинці! (Мф.24,3), і звідси висновок – мова стосується тільки           дітей Божих. А ще варто подумати, що важнішим вважав Іісус Христос:                         повідомити про події, чи приготувати Своїх учнів до подвижницького шляху та               спасіння? Звичайно, що — приготувати і спасти, а не повідомити про кінець світу?

(Дивіться далі у «Довідці», для чого Він прийшов…).

Господь заповів Святому Апостолу Петру:

          «…І дам тобі ключі Царства Небесного…». Мф. 16.19.

Читаємо 2 послання Святого Апостола Петра 1.11.
«Бо так відкриється вам вільний вхід у вічне Царство Господа нашого і                          Спасителя Іісуса Христа». І далі, з 5 вірша, маємо обіцяні ключі – їх сім!)

1) Віра,
2) Доброчинність,
3) Розсудливість,
4) Стриманість,
5) Терпіння,
6) Благочестя, Якова.1.27.
7) Братолюбство.

А в братолюбстві – любов – то вже ціль, якої ми досягаємо, застосовуючи ці ключі (почуття навиками привчаючи) – оскільки Бог є любов.
Це слід знати напам’ ять. 2 Петра 1.15.
Бо так поступаючи – ніколи не спіткнетеся…(тобто – не згрішите).
Звідси стають зрозумілими слова Господа до Петра – «Паси овець Моїх». Тому, що
слова передані нам через Св. Апостола Петра, упасають нас від спотикання – гріха.
Без їх виконання неможливий вхід в Царство Боже, — царство любові – суть якої відкриває нам Господь найподрібніше через Святого Апостола Івана, (учня, якого любив).
Звідси стають зрозумілими дії Св. Апостолів Петра та Івана, коли вони прибігли до гробу Господнього (Петро увійшов першим, (бо ключі Царства Небесного дав Господь Петру ( і це в якійсь мірі символічно), хоча прибіг першим Іван).

Досить розповсюджені помилки у розумінні числа звіра.

А ось як діє число звіра – 666 – (3 Царів 10;14), Одкр. 13;18). Тут мудрість. Хто має розум, той зчитай число звіра… Втіленням мудрості в Біблії є Соломон, то ж і будемо зчитувати мудрість та число людське з написаного про Соломона… (перевага надається прибутку, сріблу – це корінь усякого зла — 1 Тим.6.10.).
Ім’я звіра – золото, а число імені його – грошовий його еквівалент.
Карбування (рос. — начертание) на чолі – помисел, що все можливо тільки владою золота або грошей,
А на правій руці (десниці) – як те, що все робиться владою золота, грошей і тільки (пріоритет!).
Написано: „корінь усякого зла – сріблолюбство”. Тому, влада золота або грошей над людьми гріха, була, є і буде панівно-вбивчою для їхніх душ.
(Господь Бог викарбував 10 заповідей на кам’яних скрижалях (серця – кам’яні),
а Іісус Христос, любов – на плотяних).
Хай же мир, любов і Божа благодать завжди буде з вами. Амінь. Поновлено 11.11 р; 10.12 р; 28.06. 16 р.; 24.07.16 р. 02.08.2016 р. 30.10 2016 р. 21.11.16 р. 02.12.2016 р.
06.12.2016 р. 12.12.2016 р. 03.01.2018 р. Оформив прийдешні думки Раб Божий Михаїл.

Довідка.

Іісус Христос прийшов щоби:
• засвідчити про істину; Івана 18.37.
• щоби спасти людей Своїх від гріхів їх ; Матв. 1.21
• позбавити нас від нинішнього лукавого віку; Гал. 1.4
• кликати не праведників, а грішників до покаяння; Матв. 9.13.
• виконати волю Божу; Луки. 5.32.
• взяти на Себе гріх світу; 1 Івана 3.5.
• не порушити закон, а виконати; Матв. 5.17.
• сповістити кінець сили закону але оправдання вірою; Рим.10.4-6; Івана 3.16.
• зруйнувати діла диявола; 1 Івана 3.8.
• виконати всяку правду; Матв. 3.15.
• проповідувати Євангеліє Царства, та зцілювати
всяку хворобу та неміч в людях; Луки. 9.2.
• звіщати добру новину убогим, зціляти розбитих серцем, проповідувати
полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити пригноблених на
волю, проповідувати літо Господнє, благоприємне; Луки. 2.35; 4.18.19.
• передати нам слово Боже; 1 Петра 1.25.
• благовістити Царство Боже; Луки. 4. 43.
• щоб дати воду живу; Одкров. 22.17.
• дати хліб, що зійшов з небес; Івана 6.51.
• прославити Отця на землі; Івана 17.4.
• щоби віруючий в Нього не загинув, а мав життя вічне; Івана 3.15.
• щоби світ спасений був через Нього; Івана 3.17.
• щоб через праведність Одного прийшло оправдання, яке дає
усім людям життя; Рим. 5.18.
• через смерть Його ми примирились з Богом Рим. 5.10.
• принести не мир, але меч; Матв. 10.34.
• дати нам Свій мир; Івана.14.27.
• щоб ми мали в Ньому мир; Івана 16.33.
• дати спокій душам нашим; Матв.11.29.
• заспокоїти знеможених і обтяжених працею; Матв.11.28.
• відкрити ім’я Отця людям (Бог є любов); Івана 17.6.; 4.16.
• творити волю Отця, що Його послав; Івана. 4.34.
• воскрешати увірувавших; Івана 6.40. Ефес.2.1-6.
• Хрестити нас Духом Святим і вогнем; Матв.3.11.
• Син Людський прийшов, щоб знайти та спасти те, що загинуло; Матв.18.11; Лк.19.10.

Євангельські назви (Апостольські)

Віра Євангельська. Пилип. 1.27.
Церква Іісуса Христа. Гал. 1.22; Мв. 16.18; Рим. 16.16.
Церква Божа. 1 Кор. 11. 16,22; Гал. 1.13.
Церква Господа і Бога. Діян. 20.28.
Істина Євангельська. Гал. 2.14.
Ми – діти Божі. 1 Івана 3.1. Рим. 8.14-17.
Сини Божі (дочки). 2 Кор. 6.18; Мв. 5.9.
Сини світла. Івана 12.36. Луки 16.8.
Сини Всевишнього. Луки 6.35.
Народ Божий. 1 Петра 2.10; Діян. 15.14.
Народ приготовлений. Луки 1.17.
Народ святий. 1 Петра 2.5.9.
Рід обраний, рід Божий. ————
Царственне священство. ————
Люди, взяті у частку. ————
Народ особливий. Тит 2.14.
Помилувані. 1 Петра 2.10.
Приходьки. 1 Петра 2.11.
Мандрівники. ————-
Раби Іісуса Христа. Яків 1.1; 2 Петра 1.1.
Раби праведності. Рим. 6.18; Гал.1.10; Юди 1.1.
Вільні від гріха. Рим. 6.18.
Царі Одкр. 1.6; 5.10.
Священики Бога і Отця. ————-
Учні (Христові). Івана 8.31; 13.35.
Служителі Христові. Колос. 3.24.
Співпрацівники у Бога. 1 Кор. 3.9.
Домобудівники Божі. 1 Кор. 4.12.
Друзі (Іісусу Христу. Івана 15.15.
Святі. Рим. 1.6-7; Євр. 3.1.
Свідки (Іісуса Христа). Діян. 1. 8.
Спадкоємці (спадщини Божої). Ефес. 1.18; 36.
Брати (між собою). Мв. 23.8; Євр. 2. 11-18.
Свої Богу. Ефес. 2. 19-22.
Співгромадяни святим. —————
Миротворці. Мв. 5.9.
Сіль землі. Мв. 5.13.
Християни. Діян. 11.26; 1 Петра 4.16.
Ми – храм Божий. 1 Кор. 3.16,17; Ефес. 2. 19-22.
Дім Божий. Євр. 3.6.
Ми – тіло Христове. 1 Кор. 12.27.
Члени тіла (Христового.) 2 Петра 1.21.
Чоловіки Божі. 1 Петра 4.18.
Праведники. 1 Петра 4.19.
Страждаючі. Діян. 17.29.
Камені живі. 1 Петра 2.5.
Посудини милосердя. Рим. 9. 23.
Ви – листи Христові. 2 Кор. 3. 2.3.
Віти лози Івана. 15.1-8.
Віти маслини Рим. 11. 16-24.
Ви – боги (до яких слово Боже). Івана 10, 34.35.
Наречена. Ефес. 5. 25-33.
Ми раби, нічого не варті. Луки 17.10.
Учасники у небесному званні. Євр. 3.1.

І так далі – по Писанню!
Хто говорить, говори як слова Божі! 1 Петра 4.11.

Назви не Євангельські, які розділяють дітей Божих, людські, неправдиві.
(частіше за все, це плід гордині)

  1. Віра, церква – православна,
  2. Церква – католицька,
  3. Свідки Ієгови (організація???),
  4. Адвентисти сьомого дня,
  5. Євангелісти п’ятидесятники,
  6. Баптисти,
  7. Мормони і т.д.
    А також: трійця, канони, постулати, догми, ікони (образи), катехізис,
    чисельні свята і обряди, яких не заповідав виконувати Господь, і які насправді є не що інше як самовільні служіння, а то і противні Богу «беззаконня і святкування», «свята ваші ненавидить душа Моя»
    Іс. 1.11-31.
    Але поєднує ці конфесії те, що усі вони сповідують Іісуса Христа як таким, що прийшов у плоті (1 Івана 4.2.3.), а також Сином Божим (1 Івана 4.15.), і це добре!
    Святий Апостол Павло говорить: «Як би не проповідували Христа, прикидаючися або щиро, я й тому радію, і буду радіти».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: