Меню Рубрики

Притчі про Царство Небесне

Глава 13 Євангелія від Матвія. Притча про сіяча.

З 3 вірша. І говорив їм притчами багато, кажучи:  Ось вийшов сівач сіяти;  І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.  Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.  Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.  Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його.  Інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.  Хто має вуха слухати, нехай слухає!  І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? 

Відповідь Іісуса: З 11 вірша. Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти таємниці Царства Небесного, а їм не дано.  Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.  Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють.  І збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.  Бо загрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.  Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. 

Значення притчі про сіяча.

Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча. З 19 вірша. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.  А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,  але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.  А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.  Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у сто раз, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.

Притча про посіяне добре насіння і самосійний кукіль.

Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; З 25 вірша. коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.  Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?  Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? 

Не поспішайте наводити ідеальний порядок у Церкві…

З 29 вірша. Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.  Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.

Притча про гірчичне зерно.

 З 31 вірша. Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.

Притча про закваску.

Іншу притчу сказав Він їм: З 33 вірша. Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.

Значення притчі про добре зерно і кукіль.

З 36 вірша. Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про кукіль на полі.  Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;  поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;  ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. 

При кінці віку цього буде…

 З 40 вірша. Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:  пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,  і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!

Притча про скарб.

44 вірш. Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.

Притча про перлину.

З 45 вірша. Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,  і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. Хто ж купець і що він шукає? Чи не про нас це?

Притча про невід, закинутий у море.

З 47 вірша. Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини.  Коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.  Так буде при кінці віку: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,  і вкинуть їх у піч вогняну. Там буде плач і скрегіт зубів. І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!  Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. Ось вам і стан душ увірувавших, які перебувають у Церкві Іісуса Христа….

Вибрав притчі для вашого спасіння, раб Божий Михаїл. 20.08.2019 р.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: