Меню Рубрики

Премудрості Соломона та Сираха

Премудрість. Так бажана для тих, хто Бога шукає.

    Багатовікові страждання українського народу і ті, що я бачу  понині, спонукали  мене  молитися  за  Україну  і  схилили   мене  передавати  слово Боже мешканцям її – вам.  Як вівці без пастиря,  більшість   гине у  гордості  своїй,  переплутавши цей нечистий дух з чистотою Божої радості, гідності,  достоїнства  і  честі.   А  інші,  у помилках власних міркувань, не знають істини, віддалені від свого Творця і не шукають Його.

   Так говорить Господь:        Шукайте і знайдете!

                                          Стукайте і відчинять вам!

                                            Просіть і дано буде вам!

                                                                              І хай благословить вас Господь.

        Допомогти людині відчути і усвідомити свій духовний стан – мета книги.

   У ній представлені премудрості Божі у вигляді точних і сильних притч, здатних допомогти усякій стражденній душі. Усякому, хто звернеться до них, чи в юності своїй, а чи у зрілому віці, вони здатні відкрити очі на головну причину нещасть – гріхи самої людини, які часто важко помітити у собі, бо кожній людині її дороги здаються прямими. То ж приготуйте серце своє й управте усі діла свої і Господь рясно благословить вас.  

              Приготуйте путь Господу, прямими зробіть стежки Йому!

Ці книги належать до повчальних біблійних, часів старого завіту, які не увійшли до канонічної Біблії і тому, більшість людей їх не читали, і не знають.

   Надіюсь, що вони приведуть усяку душу, яка читатиме їх, до книг самої істини – Нового Завіту Господа нашого і Спасителя Іісуса Христа – до Євангелія, через яке можливо стати подібними Йому.

  Новий Завіт – єдине вчення, через яке можливо отримати спасіння людині,

та успадкувати у свій час, обіцяне  Господом Богом нашим Іісусом  Христом,

Царство Небесне.

    Книги Премудрості Соломона,  та Іісуса, сина Сирахового, в українському перекладі, за Біблією російською мовою, яка була перекладена з єврейської та грецької мов у другій половині дев’ятнадцятого століття (Синодальне видання Російського біблійного товариства. Москва, 2002),  опрацьовані та упорядковані рабом Божим Михаїлом, (за допомогою синів Сергія і Петра),    та під дією сили Святого Духа, Якого, надіємося, що і ми маємо.

                                                                                                                    Амінь.

Премудрості Соломона

                    1

1 Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа і в простоті серця шукайте Його,

2 бо Його знаходять ті, що не спокушують Його і являється тим, що не зневірюються у Ньому.

3 Бо неправі міркування віддаляють від Бога і випробування сили Його викриє безумних.

4 У лукаву душу не увійде премудрість і не буде жити в тілі, поневоленому гріхом,

5 бо Святий Дух премудрості віддалиться від лукавства і ухилиться від безрозсудних міркувань, і посоромиться неправди, що наближається.

6 Людинолюбний дух – премудрість, але не залишить непокараним того, хто богохулить вустами, тому що Бог є свідок внутрішніх відчуттів його й істинний глядач серця його, і слухач язика його.

7 Дух Господа наповнює всесвіт і, як всеохоплюючий, знає всяке слово.

8 Тому ніхто, хто говорить неправду, не утаїться і не мине його викриваючий суд.

9 Бо буде випробування помислів нечестивого і слова його дійдуть до Господа для викриття беззаконь його;

10 тому що вухо ревності чує все, і нарікання не приховається.

11 Отже, оберігайтеся від даремного  нарікання і бережіться лихослів’я язика, бо і таємне слово не пройде дарма, а вуста, що зводять наклеп, убивають душу.

12 Не прискорюйте смерті помилками вашого життя і не привертайте до себе загибелі ділами рук ваших.

13 Бог не створив смерті і не радіє загибелі тих, що живуть,

14 бо Він створив усе для буття, і все у світі спасительне, і немає згубної отрути, немає і царства пекла на землі.

15 Праведність безсмертна, а неправда заподіює смерть:

16 нечестиві привернули її руками і словами, визнали її другом і зачахли, і уклали союз з нею, бо вони гідні бути її долею.

                       2

1 Ті, що помилково міркували, говорили самі в собі: «коротке і скорботне наше життя, і немає людині порятунку від смерті, і невідомо, щоб хто звільнив з пекла.

2 Випадково ми народжені і після будемо, як ті, що не були: дихання в ніздрях наших – дим, і слово – іскра в русі нашого серця.

3 Коли вона згасне, тіло обернеться в прах і дух розсіється, як рідке повітря;

4 й ім’я наше забудеться з часом і ніхто не пригадає про діла наші;

 і життя наше мине, як слід хмари, і розсіється, як туман, розігнаний променями сонця й обтяжений теплотою його.

5 Бо життя наше – проходження тіні і немає нам повернення від смерті: бо покладена печать, і ніхто не повертається.

6 Будемо ж насолоджуватися теперішніми благами і поспішати користуватися світом, як юністю;

7 переситимось дорогим вином і пахощами, і хай не пройде мимо нас весняний цвіт життя;

8 увінчаємось квітами троянд раніше, ніж вони зав’янули;

9 ніхто з нас не позбавляй себе участі у нашій насолоді; скрізь залишимо сліди веселощів, бо це наша доля і наша участь.

10 Будемо пригноблювати бідняка – праведника, не пощадимо вдови і не посоромимось багаторічної сивини старого.

11 Сила наша та буде законом правди, бо безсилля виявляється даремним.

12 Влаштуємо кайдани праведникові, бо він в тягар нам і опирається ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання;

13 оголошує себе таким, що має пізнання про Бога і називає себе сином Господа;

14 він перед нами – викриття помислів наших.

15 Важко нам і дивитися на нього, бо життя його не схоже на життя інших, і відмінні дороги його:

16 він вважає нас мерзотою, і віддаляється від доріг наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога.

17 Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, яким буде закінчення його;

18 бо якщо цей праведник є син Божий, то Бог захистить його і позбавить його від руки ворогів.

19 Випробуємо його образою і мученням, щоб дізнатися про смирення його і бачити незлобливість його;

20 засудимо його на ганебну смерть, бо за словами його, про нього піклування буде».

21 Так вони міркували, і помилилися; бо злість їх засліпила їх,

22 і вони не пізнали таємниць Божих, не чекали воздаяння за святість, і не вважали гідними нагороди душ непорочних.

23 Бог створив людину для нетління і зробив її образом вічного буття Свого;

24 але заздрістю диявола увійшла в світ смерть, і зазнають її ті, що належать до долі його.

                       3

1 А душі праведних у руці Божій і мука не торкнеться їх.

2 В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю,

3 і відхід від нас – знищенням; але вони перебувають у мирі.

4 Бо, хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя.

5 І небагато покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх, і знайшов їх гідними Його.

6 Він випробував їх як золото в горнилі і прийняв їх як жертву вседосконалу.

7 Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу.

 8 Будуть судити племена і володарюватимуть над народами, а над ними буде Господь царювати повіки.

9 Ті, що сподіваються на Нього, пізнають істину, і вірні в любові  перебуватимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел – про обраних Його.

10 Нечестиві ж, як міркували, так і понесуть покарання за те, що  зневажили праведного і відступили від Господа.

11 Бо той, що зневажає мудрість і повчання – нещасний, і надія їх суєтна, і труди безплідні, і діла їх непотрібні.

12 Дружини їхні нерозумні, і діти їхні злі, проклятий рід їх.

13 Блаженна неплідна неосквернена, яка не пізнала беззаконного ложа; вона отримає плід при воздаянні святих душ.

14 Блаженний і євнух, що не зробив беззаконня рукою і що не помислив лукавого проти Господа, бо дасться йому особлива благодать віри і найприємніша доля у храмі Господньому.

15 Плід добрих трудів – славний і корінь мудрості – нерухомий.

16 Діти перелюбників будуть недосконалі і сім’я беззаконного ложа зникне.

17 Якщо і будуть вони довголітніми, але вважатимуться за ніщо, і пізня старість їх буде без шани.

18 А якщо скоро помруть, не матимуть надії й утіхи у день суду;

19 бо жахливий кінець неправедного роду.

                         4

1 Краще бездітність з чеснотою, бо пам’ять про неї безсмертна: вона визнається і у Бога, і у людей.

2 Коли вона властива – її успадковують, а коли відійде – прагнуть до неї: і у вічності увінчана вона  торжествує, як та, що отримала перемогу непорочними подвигами;

3 А плодюча множина нечестивих не принесе користі, і перелюбні паростки не дадуть коріння в глибину, і не досягнуть непорушної основи;

4 і хоч тимчасово зазеленіють у гілках, але, не маючи твердості, похитнуться від вітру і поривом вітрів викоріняться;

5 неміцні гілки переламаються, і плід їх буде даремний, незрілий для їжі, і ні до чого не придатний;

6 бо діти, що народжуються від беззаконного спів-життя – суть свідки розпусти проти батьків при допиті їх.

7 А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої,

8 бо не в довговічності чесна старість і не кількістю років вимірюється:

9 мудрість є сивина для людей, і непорочне життя – вік старості.

10 Як той, що благо-вгодив Богу, він улюблений і, як той, що жив посеред грішників, представлений,

11 забраний, щоб злість не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його.

12 Бо вправа у нечесті затьмарює  добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобивий.

13 Досягнувши досконалості за  короткий час, він виконав довгі літа;

14 бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід)  із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те,

15 що благодать і милість зі святими Його, і промисел про обраних Його.

16 Праведник, умираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко удосконалилась – довголітню старість неправедного;

17 бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь визначив про нього і для чого помістив його в безпеку;

18 вони побачать і знищать його, але Господь посміється з них;

19 і після цього будуть вони безчесним трупом, і ганьбою між померлими навік, бо Він повергне їх ниць безмовними і зрушить їх з основи, і вони вкрай запустіють і будуть у скорботі, і пам’ять їх загине;

20 у свідомості гріхів своїх вони предстануть зі страхом, і беззаконня їхні засудять їх у лиці їх.

                        5

1 Тоді праведник з великою відвагою стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його;

2 вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і подивуються несподіваному спасінню його,

3 і розкаюючись, і зітхаючи від стиснення духу, говоритимуть самі в собі: «це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги.

4 Безумні, ми вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною!

5 Як же він зарахований до синів Божих, і доля його – зі святими?

6 Отже, ми заблукали від дороги істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас.

7 Ми переповнилися ділами беззаконня і погибелі, і ходили непрохідними пустелями, а дороги Господньої не пізнали.

8 Яку користь принесла нам зарозумілість , і що принесло нам багатство з марнославством?

9 Усе це минуло як тінь і як чутка швидкоплинна.

10 Як після проходження корабля, що йде по воді, яка хвилюється, неможливо знайти сліду, ні стежини дна його у хвилях;

11 або як від птаха, що пролітає по повітрю, ніякого не залишається знаку її шляху, але легке повітря, що ударяється крилами і що розсікається швидкістю руху, пройдене рухомими крилами, і після того не залишилося ніякого знаку проходження по ньому;

12 або як від стріли, пущеної в ціль, розділене повітря негайно знову сходиться, так що не можна дізнатися, де пройшла вона;

13 так і ми народилися і померли, і не могли показати ніякого знаку чесноти, але виснажилися в беззаконні нашому».

14 Бо надія нечестивого зникає, як порох, що відноситься вітром, і як тонкий іній, що розноситься бурею, і як дим, що розсіюється вітром, і проходить як пам’ять про одноденного гостя.

15 А праведники живуть повіки; нагорода їх – у Господі, і піклування про них – у  Горішнього.

16 Тому вони отримають царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою.

17 Він візьме все-озброєння –ревність Свою, і творіння озброїть до помсти ворогам;

18 одягнеться у броню – у правду, і покладе на Себе шолом –  нелицемірний суд;

19 візьме непереможний щит –  святість;

20 строгий гнів Він загострить,

як меч, і мир ополчиться з Ним проти безумних.

21 Полетять влучні стріли блискавок з хмар, як з туго натягнутого лука, полетять у ціль.

22 І, як з каменометного знаряддя, з люттю посиплеться град; обуриться на них вода морська і річки люто потоплять їх;

23 повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.

24 Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнує престоли сильних.

                                         6

Отже, слухайте, царі, і розумійте, навчіться судді країв землі!

2 Слухайте, володарі множини і ті, що гордяться перед народами!

3 Від Господа дана вам держава, і сила – від  Горішнього, Який дослідить ваші діла і випробує задуми.

4 Бо ви, будучи служителями Його царства, не судили справедливо, не дотримували закону і не поступали по волі Божій.

5 Страшно і скоро Він явиться вам, і – строгий суд над керівниками,

6 бо менший заслуговує помилування, а сильні – сильно будуть покарані.

7 Господь усіх, не побоїться лиця і не злякається величі, бо Він створив і малого, і великого, і однаково промишляє про всіх;

8 але начальникам передує суворе випробування.

9 Отже, до вас, царі, слова мої, щоб ви навчилися премудрості і не падали.

10 Бо ті, що свято зберігають святе – освятяться, і що навчилися тому – знайдуть виправдання.

11 Отже, побажайте слів моїх, полюбіть і навчіться.

12 Премудрість світла і нев’януча і легко споглядається тими, що люблять її, і знаходиться такими, що шукають її;

13 вона опереджає охочих пізнати її.

14 Той, що шукає її з раннього ранку – не стомиться, бо знайде її сидячою біля дверей своїх.

15 Думати про неї, є вже досконалістю розуму, і той, хто пильнує ради неї, скоро звільниться від турбот,

16 бо вона сама обходить і шукає гідних її, і прихильно являється їм на шляхах, і при всякій думці зустрічається з ними.

17 Початок її – найщиріше  бажання навчатися,

18 а турбота про навчання – любов,  любов же –  зберігання законів її, а дотримання законів –  запорука безсмертя, а

19 безсмертя наближає до Бога;

20 тому бажання премудрості возносить до царства.

21 Отже, володарі народів, якщо ви насолоджуєтеся престолами і скіпетрами, то вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки.

22 Що ж є премудрість, і походження її, я сповіщу,

23 і не приховаю від вас таємниць, але досліджу від початку народження,

24 і відкрию пізнання її, і не ухилюся від істини;

25 і не піду разом з тими, хто чахне від заздрості, бо такий не буде причасником премудрості.

26 Множина мудрих – порятунок світу, і цар розумний – добробут народу.

27 Отже учіться від слів моїх, і отримаєте користь.

                        7

1 І я чоловік смертний, подібний до усіх, нащадок первозданного земнородного.

2 І я в утробі матері утворився в плоть у десятимісячний час, згустившись у крові від сім’я чоловіка і насолодження, поєднаного зі сном,

3 і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і упав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма,

4 вигодуваний в пеленах і турботах;

5 бо жоден цар не мав іншого початку народження:

6 один для всіх вхід у життя і однаковий ісхід.

7 Тому я молився і – подарований мені розум; я кликав і – зійшов на мене дух премудрості.

8 Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами, і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею;

9 коштовного каменя я не порівняв з нею, тому що перед нею усе золото – нікчемний пісок, а срібло – бруд порівняно з нею.

10 Я полюбив її більше за здоров’я і красу, і обрав її надавши перевагу над світлом, бо світло її невгасиме.

11 А разом з нею прийшли до мене усі блага і незчисленне багатство через руки її;

12 я радів усьому,  тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона – винуватиця їх.

13 Без хитрощів я навчився і без заздрості викладаю, не приховую багатства її,

14 бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через посередництво дарів вчення.

15 Тільки дав би мені Бог говорити по розумінню і гідно мислити про дароване, бо Він є керівник до мудрості і виправник мудрих.

16 Бо у руці Його і ми, і слова наші, й усяке розуміння, і мистецтво роботи.

17 Сам Він дарував мені нехибне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дію стихій,

18 початок, кінець і середину часів, зміни поворотів і зміни часів,

19 кола років і положення зірок,

20 природу тварин і властивості звірів, устремління вітрів і думки людей, відмінності рослин і сили коріння.

21 Пізнав я все, і сокровенне, і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього.

22 Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, зручнорухливий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, скорий, невтримний,

23 благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і проникаючий в усі розумні, чисті, якнайтонші духи.

24 Бо премудрість рухоміша за всякий рух, і по чистоті своїй крізь усе проходить і проникає.

25 Вона є дихання сили Божої і чисте виявлення слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не увійде до неї.

26 Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої, і образ благості Його.

27 Вона – одна, але може все і, перебуваючи у самій собі, все оновлює  і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків;

28 бо Бог нікого не любить, окрім того, хто живе з премудрістю.

29 Вона прекрасніша за сонце і чудовіша за сонм зірок; порівняно зі світлом – вона вища;

30 бо світло міняється на ніч, а премудрості не перемагає зло.

                         8

1 Вона швидко розповсюджується від одного кінця до іншого і все  влаштовує на користь.

2 Я полюбив її і відшукав від юності моєї, і побажав узяти її за наречену собі, і став любителем краси її.

3 Вона возносить своє    благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її:

4 вона таїниця розуму Божого і виборниця діл Його.

5 Якщо багатство є жадане придбання у житті, то що багатше за премудрість, яка все робить?

6 Якщо ж благорозсудливість робить багато чого, то який художник кращий за неї?

7 Якщо хто любить праведність – плоди її суть чесноти: вона навчає цнотливості і розважливості, справедливості і мужності, корисніше яких нічого немає для людей у житті.

8 Якщо хто бажає більшої досвідченості, мудрість знає давноминуле і вгадує майбутнє, знає тонкощі слів і розв’язки загадок, передбачає знамення і чуда, і наслідки років і часів.

9 Тому я розсудив прийняти її у співжиття з собою, знаючи, що вона буде мені радницею на добре і утіхою в турботах і печалі.

10 Через неї я матиму славу в народі і честь перед старими, будучи юнаком;

11 виявлюся проникливим у суді, і в очах сильних заслужу здивування.

12 Коли я буду мовчати, вони чекатимуть, і коли почну говорити, будуть слухати, і коли продовжу бесіду, покладуть руку на вуста свої.

13 Через неї я досягну безсмертя і залишу вічну пам’ять майбутнім після мене.

14 Я буду керувати народами, і племена підкоряться мені;

15 побояться мене, коли почують про мене страшні тирани; у народі з’явлюся добрим і на війні – мужнім.

16 Увійшовши у дім свій, я заспокоюся нею, бо у поведінці її немає суворості, ні у співжитті з нею – скорботи, але веселість  і радість.

17 Роздумуючи про це сам у собі і обдумуючи у серці своєму, що у спорідненості з премудрістю – безсмертя,

18 й у дружбі з нею – благе насолодження, і в трудах рук її – багатство, яке не зменшується, і в співбесіді з нею – розум, і в спілкуванні слів її – добра слава, і я ходив і шукав, як би мені узяти її собі.

19 Я був з ранньої юності обдарований і душу отримав добру;

20 отже, будучи добрим, я увійшов і в тіло чисте.

21 Пізнавши ж, що інакше не можу опанувати нею, тільки якщо дарує Бог  і – що вже було справою розуму, щоб пізнати, чий цей дар – я звернувся до Господа і молився Йому, і говорив від усього серця мого:

                        9

1 Боже батьків і Господи милості, що створив усе словом Твоїм

2 і премудрістю Твоєю, що влаштував людину, щоб вона володарювала над створеними Тобою творіннями

3 і управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі провадила суд!

4 Даруй мені премудрість, що сидить при престолі Твоєму і не відхили мене від отроків Твоїх,

5 бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна, і слабка у розумінні суду і законів.

6 Та хоч би хто і досконалим був між синами людськими, без Твоєї премудрості він буде визнаний за ніщо.

7 Ти вибрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок;

8 Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти перш приготував від початку.

9 З Тобою премудрість, яка знає діла Твої і властива була, коли Ти творив світ, і відає, що приємно перед очима Твоїми і що праве по заповідях Твоїх:

10 зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї пошли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоприємно перед Тобою;

11 бо вона все знає і розуміє, і мудро керуватиме мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі;

12 і діла мої будуть благоприємні, і судитиму народ Твій справедливо, і буду гідним престолу батька мого.

13 Бо яка людина у змозі пізнати раду Божу? або хто може зрозуміти, що приємно Господу?

14 Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові,

15 бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина пригнічує багатодбайливий розум.

16 Ми ледве можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах –  хто досліджував?

17 Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрості і не послав зверху Святого Твого Духа?

18 І так виправилися дороги тих, що живуть на землі, і люди навчилися тому, що приємно Тобі,

19 і врятувалися премудрістю.

                         10

1 Вона зберігала первозданного батька світу, який створений був один, і рятувала його від власного його падіння:

2 вона дала йому силу володарювати над усім.

3 А неправедний, що відступив від неї у гніві своєму, загинув від братовбивчої люті.

4 Ради нього, потоплену землю, премудрість знову врятувала, зберігши праведника за допомогою малого дерева.

5 Вона ж, між народами, змішаними в однодумності зла, знайшла праведника і зберегла його бездоганним перед Богом, і зберегла мужнім у жалості до сина.

6 Вона, під час погибелі нечестивих, врятувала праведного, який уникнув вогню, що зійшло на п’ять міст,

7 від яких, у свідоцтво нечестя, залишилася димляча порожня земля і рослини, що несвоєчасно приносять плоди, і пам’ятник

невірної душі – бовваніючий соляний стовп.

8 Бо вони, зневаживши премудрість, не тільки пошкодили собі тим, що не пізнали добра, але і залишили для живих пам’ять про своє безумство, щоб не могли приховати того, у чому заблукали.

9 Премудрість же врятувала від бід тих, що служать їй.

10 Праведного, який утікав від братнього гніву, вона наставляла на праві дороги, показала йому царство Боже і дарувала йому пізнання святих, допомагала йому у прикрощах, і рясно винагородила труди його.

11 Коли з користолюбства кривдили його, вона з’явилася і збагатила його,

12 зберегла його від ворогів, та убезпечила від підступників проти нього, і в сильній боротьбі доставила йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все.

13 Вона не залишила проданого праведника, але спасла його від гріха:

14 вона сходила з ним у рів і не залишала його у путах, і потім принесла йому скіпетр царства і владу над тими, що пригноблювали його, показала неправдивими тих, що звинувачували його і дарувала йому вічну славу.

15 Вона звільнила святий народ і непорочне сім’я, від народу –  гнобителя,

16 увійшла у душу служителя Господнього і протистала страшним царям чудесами і знаменнями.

17 Вона винагородила святих за труди їх, вела їх шляхом дивним; і вдень була їм покровом, а вночі – зоряним світлом.

18 Вона перевела їх через Червоне море і провела їх крізь велику воду,

19 а ворогів їхніх потопила і вивергла їх з глибини безодні.

20 Так, праведні заволоділи обладунками нечестивих і оспівали святе ім’я Твоє, Господи, і єдинодушно прославили переможну руку Твою;

21 бо премудрість відкрила вуста німих і зробила виразними мови немовлят.

                       11

1 Вона упорядкувала діла їх рукою святого пророка:

2 вони пройшли безлюдною пустелею, і на непрохідних місцях поставили шатри;

3 протистали неприятелям і помстилися ворогам;

4 знемагали від спраги і воззвали до Тебе, і дана була їм вода із високої скелі, і угамування спраги – з твердого каменя.

5 Бо, чим покарані були вороги їх,  

6 тим вони, знаходячись у труднощах, були облагодіяні:

7 замість джерела постійно плинної ріки, сморідною кров’ю збуреною,

8 для викриття їхнього дітовбивчого повеління, Ти несподівано дав їм повну міру води,

9 показавши тоді через спрагу, як Ти покарав їхніх супротивників.

10 Бо, коли вони були випробовувані, зазнаючи, втім, милостивого напоумлення, тоді пізнали, як мучилися у гніві осуджені нечестиві;

11 тому що їх Ти випробовував, як батько, повчаючи, а тих – як гнівний цар, засуджуючи  мучив.

12 І відсутні, і присутні однаково постраждали:

13 їх охопила глибока скорбота і стогін від згадки про минуле.

14 Вони, коли почули, що через їхнє покарання ті були облагодіяні – пізнали Господа.

15 Кого вони раніше, як знедоленого, відреклися з наругою,

Тому внаслідок подій дивувалися, перетерпівши неоднакову з праведними спрагу.

16 А за безрозсудні помисли їхньої неправди, за якими вони,

 в заблудженні служили безсловесним плазунам і огидним чудовиськам, Ти для покарання наслав на них безліч безсловесних тварин,

17 щоб вони пізнали, що, чим хто грішить, тим і карається.

18 Не неможливо було б для всемогутньої руки Твоєї, що створила світ з безвидної речовини, наслати на них безліч ведмедів або лютих левів,

19 або невідомих новостворених лютих звірів, або дихаючих вогненним диханням, або що вивергають клуби диму, або що кидають з очей жахливі іскри,

20 які не тільки пошкодженням могли винищити їх, але і жахливим виглядом погубити.

21 Та і без цього вони могли загинути від одного подиху, переслідувані правосуддям і розсіяні духом сили Твоєї; але Ти все влаштував мірою, числом і вагою.

22 Бо велика сила завжди властива Тобі і хто протистане могутності сили Твоєї?

23 Весь світ перед Тобою, як коливання чашки терезів, або як крапля вранішньої роси, що сходить на землю.

24 Ти всіх милуєш, тому що все можеш, і покриваєш гріхи людей заради покаяння.

25 Ти любиш усе, що існує і нічим не гребуєш, що створив, бо не створив би, якби що ненавидів.

26 І як могло б перебувати що-нібудь, якби Ти не захотів? Або як збереглося б те, що не було покликане Тобою?

27 Але Ти все щадиш, тому що все Твоє, душолюбивий Господи.

                         12

1 Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.

2 Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи, у чому вони грішать, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували в Тебе, Господи.

3 Так, погребувавши древніми мешканцями святої землі Твоєї,

4 які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,

5 і безжальними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крові в таємних зібраннях,

6 і батьками, що убивали безпорадні душі, – Ти захотів погубити їх руками батьків наших,

7 щоб земля, Тобі найдорожча за усе, прийняла гідне населення чад Божих.

8 Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши передвісниками воїнства Твого шершнів, щоб вони мало-помалу винищували їх.

9 Хоча не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або винищити їх страшними звірами, або грізним словом в один раз;

10 але Ти, мало-помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи, проте, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їхні не зміняться повіки.

11 Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед ким-небудь Ти допускав безкарність гріхів їхніх.

12 Бо хто скаже: «що Ти зробив?» Або хто протистане суду Твоєму? І хто звинуватить тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе з клопотанням за неправедних людей?

13 Бо, окрім Тебе немає Бога, який піклується про всіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.

14 Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися перед очі Твої за тих, яких Ти знищив.

15 Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи не властивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.

16 Бо сила Твоя є початок правди, і те, що Ти пануєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.

17 Силу Твою Ти показуєш не віруючим всемогутності Твоїй, і в тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;

18 але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо і керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.

19 Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведному слід бути людинолюбним, і вселяв синам Твоїм благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.

20 Бо, якщо ворогів синам Твоїм і достойних смерті Ти карав з такою поблажливістю і пощадою,  даючи їм час і спонуку для звільнення від зла,

21 то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і заповіти благих обіцянок!

22 Отже, напоумляючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, розмірковували про Твою благість і, коли буваємо судимі, чекали помилування.

23 Тому – то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власною їх мерзотою,

24 бо вони дуже далеко ухилилися на дорогах омани, обманюючись, подібно до безрозсудних дітей, і вважаючи за богів тих з тварин, які і у ворогів були у зневазі.

25 Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.

26 Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.

27 Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те ж саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких були покарані, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;

28 тому і прийшло на них остаточне засудження.

                        13

1 Достовірно суєтні за природою всі люди, у яких не було відання про Бога, які з видимої досконалості не могли пізнати Сущого і, споглядаючи на діла, не пізнали Винуватця,

2 а вважали за богів, правлячих світом, або вогонь, або вітер, або рухоме повітря, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила.

 3 Якщо, зачаровуючись їх красою, вони вважали їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх.

4 А якщо дивувалися з сили і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх;

5 бо від величі краси створінь порівняно пізнається Винуватець буття їх.

6 Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його:

7 тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне.

8 Але і вони не мають виправдання:

9 якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони негайно не знайшли Господа його?

10 Але ще жалюгідніші ті, і надії їх – на бездушних, які називають богами справи рук людських, золото і срібло, вироби мистецтва, зображення тварин, або непридатний камінь, справа давньої руки.

11 Або якийсь деревооброб, вирубавши придатне дерево, майстерно зняв з нього усю кору і, витесавши красиво, виготовив з нього посудину, корисну до вжитку у житті,

12 а обрізки від роботи використав на приготування їжі і наситився;

13 один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, узявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,

14 або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверх — ню його, і зафарбував у ньому усякий недолік,

15 і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом.

16 Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно саме собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги.

17 Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,

18 і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити,

19 про прибутки, про ремесло і про успіх рук – зовсім не здатне робити руками, про силу просить саме безсиле.

                         14

1 Ще: інший, збираючись плисти і перепливати люті хвилі, закликає на допомогу дерево, слабше від корабля, що носить його;

2 бо прагнення до придбань вигадало його, а художник майстерно влаштував,

3 але промисел Твій, Отче, керує кораблем, бо Ти дав і шлях у море і безпечну дорогу в хвилях,

4 показуючи, що Ти можеш від усього рятувати, хоч би хто вирушав у море і без майстерності.

5 Ти хочеш, щоб не марними були справи Твоєї премудрості; тому люди ввіряють своє життя найменшому дереву і рятуються, проходячи по хвилях на човні.

6 Бо і на початку, коли знищеними були горді велетні, надія світу, керована Твоєю рукою, вдавшись до корабля, залишила світу сім’я роду.

7 Благословенне дерево, через яке буває правда!

8 А це рукотворне прокляте і саме, і той, хто зробив його – за те, що зробив; а це тлінне назване богом.

9 Бо однаково ненависні Богові і нечестивець і безчестя його;

10 і зроблене разом із тим, хто зробив, буде покаране.

11 Тому і на ідолів язичницьких буде суд, оскільки вони серед створіння Божого зробилися мерзотою, спокусою душ людських і сіттю ногам безрозсудних.

12 Бо вигадка ідолів – початок розпусти, і винахід їх – розтління життя.

13 Не було їх спочатку, і не повіки вони будуть.

14 Вони увійшли у світ через людське марнославство, і тому близький призначений їм кінець.

15 Батько, що мучиться гіркою скорботою про рано померлого сина, зробивши зображення його, уже як мертвої людини, потім став шанувати його, як бога, і передав підвладним таємниці і жертвопринесення.

16 Потім, затвердившись з часом, цей нечестивий звичай дотримуваний був, як закон, і за повелінням володарів статую шанували, як божество.

17 Кого в обличчя люди не могли шанувати із – за віддаленості проживання, того віддалене лице вони зображали: робили видимий образ шанованого царя, щоб цією старанністю полестити відсутньому, як би присутньому.

18 До посилення ж шанування і від незнаючих заохочувала старанність художника,

19 бо він, бажаючи, можливо, догодити володареві, постарався мистецтвом зробити подібність якнайкраще;

20 а народ, захоплений красою оздоби, незадовго перед тим шанованого, як людину, визнав тепер божеством.

21 І це було спокусою для людей, тому що вони, підкоряючись або нещастю, або тиранству, несповідуване Ім’я прикладали до каменів і дерев.

22 Потім не досить було для них помилятися у пізнанні про Бога, але вони, живучи у великій боротьбі невігластва, таке велике зло називають миром.

23 Здійснюючи або дітовбивчі жертви, або приховані таємниці, або запозичені від чужих звичаїв несамовиті бенкети,

24 вони не бережуть ні життя, ні чистих шлюбів, але один одного або підступністю вбиває, або перелюбством кривдить.

25 Усіма ж без відмінності володіють кров і вбивство, розкрадання і підступність, розтління, віроломство, заколот, клятвопорушення, розкрадання майна,

26 забуття подяки, осквернення душ, перетворення статі, безчиння шлюбів, перелюбство і розпуста.

27 Служіння ідолам, негідним іменування, є початок і причина, і кінець усякого зла,

28 бо вони або, веселячись, шаленіють, або провіщають неправду, або живуть беззаконно, або скоро порушують клятву.

29 Сподіваючись на бездушних ідолів, вони не думають бути покараними за те, що несправедливо присягаються.

30 Але за те й інше прийде на них засудження, і за те, що нечестиво думали про Бога, звертаючись до ідолів, і за те, що неправдиво присягалися, підступно зневажаючи святе.

31 Бо не сила тих, якими вони присягаються, але суд над тими, що грішать, завжди йде за злочином неправедних.

                        15

1 Але Ти, Бог наш, благий і істинний, довготерпеливий і управляєш усім милостиво.

2 Якщо ми і грішимо, ми – Твої, що визнають владу Твою; але ми не грішитимемо, знаючи, що ми визнані Твоїми.

3 Знати Тебе є повна праведність, і визнавати владу Твою – корінь безсмертя.

4 Не зваблює нас лукавий людський винахід, ні марна праця художників – зображення, розмальовані різними фарбами,

5 погляд на які збуджує у безумних похіть і жагу до бездушного вигляду мертвого образа.

6 І ті, що роблять, і похітливі, і ті, що шанують, суть любителі зла, достойні таких надій.

7 Гончар мне м’яку землю, дбайливо ліпить усяку посудину на служіння нам; з однієї і тієї ж глини виробляє посуд, потрібний і для чистих справ і для нечистих, — усе однаково; але яке кожного з них вживання, суддя – той же гончар.

8 І суєтний трудівник з тієї ж глини ліпить суєтного бога, тоді як сам недавно народився із землі і незабаром піде туди ж, звідки він узятий, і стягнеться з нього борг душі його.

9 Але у нього турбота не про те, що він повинен багато трудитися, і не про те, що життя його коротке; але він змагається з художниками золотих і срібних виробів, і копіює мідників, і ставить собі в славу те, що робить мерзоту.

10 Серце його – попіл, і надія його мізерніша за землю, і життя його нікчемніше за бруд;

11 бо він не пізнав Того, Хто створив його і вдунув у нього живу душу і вдихнув у нього дух життя.

12 Вони вважають життя наше потіхою і буття прибутковою торгівлею, бо говорять, що треба — ж звідкісь мати прибуток, хоч би  й зі зла.

13 Втім такий більше за всіх знає, що він грішить, роблячи із земляної речовини тлінні посудини і статуї.

14 Найнерозумніші ж з усіх і бідніші розумом від самих немовлят – вороги народу Твого, які пригноблюють його,

15 тому що вони вважають бога -ми всіх ідолів язичницьких, у яких нема у вжитку ні очей для зору, ні ніздрів для втягування повітря, ні вух для слухання, ні пальців рук для дотику і ноги яких непридатні для ходіння.

16 Хоча людина зробила їх, і запозичений дух утворив їх, але ніяка людина не може створити бога, як він сам.

17 Будучи смертним, він робить нечестивими руками мертве, тому він досконаліший за божества свої, бо він жив, а ті – ніколи.

18 Притому вони шанують тварин найогидніших, які за безглуздістю порівняно гірші за всіх.

19 Вони навіть некрасиві на вигляд, як інші тварини, щоб могли приваблювати до себе, але позбавлені і схвалення Божого і благословення Його.

                         16

1 Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.

2 Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення надзвичайну їжу – перепелів,

3 щоб ті, мучені голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовляли і необхідному позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.

4 Бо тих гнобителів повинна була спіткати невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.

5 І тоді, як спіткала їх жахлива лють звірів і вони були винищувані укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.

6 Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого, 7 бо той, що навертався зцілявся не тим, на що споглядав, але Тобою, Спасителем усіх.

8 І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти – визволитель від усякого зла:

9 бо їх убивали ураження сарани і мух, і не знайшлося лікування для душі їх, тому що вони гідні були муки від них.

10 А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, бо милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.

11 Хоч вони і були уражувані для нагадування їм слів Твоїх, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття їх, не позбулися Твого благодіяння.

12 Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, все зцілююче слово.

13 Ти маєш владу життя і смерті, і зводиш до воріт пекла і підносиш.

14 Людина зі злоби своєї вбиває, але не може повернути духу, що вийшов і не може прикликати взятої душі.

15 А Твоєї руки неможливо уникнути,

16 бо нечестиві, що відреклися пізнати Тебе, покарані силою м’яза Твого, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.

17 Але найдивніше було те, що вогонь сильніше проявляв дію у воді, що все погашає, бо сам світ є поборник за праведних.

18 Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, і щоб вони, бачивши це, пізнали, що пере -слідуються судом Божим.

19 А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб винищити творіння землі неправедної.

20 Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що мав усяку приємність за смаком кожного.

21 Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і в задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.

22 А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і виблискуючий у дощах, винищував плоди ворогів.

23 Але той же вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.

24 Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцеві, спрямовується до покарання нечестивих і утихає для благодіяння віруючим у Тебе.

25 Тому і тоді воно, змінюючись у всьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує всіх, за бажанням тих, що мають потребу,

26 щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не різновиди плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.

27 Бо неушкоджуване вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, негайно розтавало,

28 щоб відомо було, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.

29 Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як непридатна вода.

                        17

1 Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.

2 Бо беззаконні, які задумали пригноблювати святий народ, в’язні пітьми і полонені довгої ночі, зачинившись в будинках, ховалися від вічного Промислу.

3 Думаючи сховатися в таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,

4 бо і найпотаємніше місце, що ховало їх, не рятувало їх від страху, але страшні звуки навколо них приводили їх в збентеження, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.

5 І ніяка сила вогню не могла осяяти, ні яскравий блиск зірок не в змозі був освітити цієї похмурої ночі.

6 Являлися їм тільки багаття, що горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого – при -мари, уявляли собі видиме ще гіршим.

7 Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,

8 бо ті, що обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали ганебною боязливістю.

9 І хоча ніякі залякування не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись поглянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,

10 бо нечестя, засуджуване власним свідоцтвом боязливе і переслідуване совістю, завжди вигадує жахи.

11Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.

12 Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муку.

13 І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпимого пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,

14 то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і несподіваний страх.

15 Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим і ув’язнювався  у цю темницю без пут.

16 чи то був землероб або пастух, або той, що займається роботами в пустелі, всякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі,

17 бо всі були зв’язані одними нерозв’язними путами пітьми. Чи свистячий вітер, чи серед густих гілок солодкозвучний голос птахів, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск каменів, що звергаються,

18 чи незримий біг тварин, що скачуть, чи голос ревучих лютуючих звірів, чи відлуння з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало в розслаблення.

19 Бо весь світ був осяяний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;

20 а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ пітьми, що мала коли – то обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за пітьму.

                      18

1 А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.

2 А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстили їм, – дякували і просили прощення за те, що примушували переносити їх.

3 Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху – вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування – нешкідливе сонце.

4 Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення в пітьмі, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дано світу нетлінне світло закону.

5 Коли визначили вони побити дітей святих,( хоча одного сина, покинутого і спасли), в покарання за те, Ти відняв безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у сильній воді.

6 Та ніч була передвіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обіцяння, яким вірили, були благодушні.

7 І народ Твій чекав як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,

8 бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличив нас, яких Ти прикликав.

9 Святі діти добрих таємно здійснювали жертвопринесення й однодумно ухвалили божественним законом, щоб святі порівну брали участь в одних і тих же благах і небезпеках, коли батьки вже оспівували хвали.

10 З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.

11 Однаковим судом був покараний раб з паном, і простолюдин терпів одне і те ж з царем:

12 усі взагалі мали незліченних мерців, померлих однаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, оскільки в одну мить знищено було все найдорогоцінніше їх покоління.

13 І хто не вірив нічому заради чаклунства, при знищенні первістків, визнали, що цей народ є син Божий,

14 бо, коли все оточувала тиха безмовність і ніч у своєму плині досягла середини,

15 зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.

16 Воно несло гострий меч – незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.

17 Тоді раптом сильно стривожили їх мрії сновидінь, і наступили несподівані жахи;

18 і, будучи уражуваним – один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:

19 бо сновидіння, які стривожили їх, заздалегідь показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.

20 Хоча спокуса смерті торкнулася і праведних, і багато їх загинуло в пустелі, але недовго продовжувався цей гнів,

21 бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву і умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він слуга Твій.

22 Він переміг винищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, що карав, згадавши клятви і завіти батьків.

23 Бо, коли вже купами лежали мертві одні на других, він, ставши посередині, зупинив гнів і відсік йому шлях до живих.

24 На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях в чотири ряди, і велич Твоя – на діадимі голови його.

25 Цьому поступився винищувач, і цього убоявся: бо досить було одного цього випробування гнівного.

                       19

1 А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,

2 що вони, дозволивши їм вирушити, і з поспішністю виславши  їх, розкаються і поженуться за ними,

3 бо, ще маючи в руках печалі і ридаючи над гробами мертвих,

вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.

4 Вабила ж їх до того кінця доля, якої вони були достойні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,

5 і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.

6 Бо все творіння знову звище перетворилося в своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.

7 З’явилася хмара, що осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, і з Червоного моря – безперешкодний шлях, і з бурхливої безодні – зелена долина.

8 Покриваємі Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.

9 Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, славлячи Тебе, Господи, Визволителя їх,

10 бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебуван -ня їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і річка замість риб вивергла безліч жаб.

11 А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,

12 бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,

13 бо вони сильнішу плекали ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих мандрівників, а ці поневолювали благодійних прибульців.

14 І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,

15 а ці, з радістю прийнявши тих, що потім вже користувалися однаковими правами, стали пригноблювати жахливими роботами.

16 Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись при дверях праведника, коли, будучи обійняті густою пітьмою, шукали кожен входу в його двері.

17 Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна угледіти через ретельне спостереження того, що було.

18 Бо земні тварини перетворювались у водяні, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.

19 Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;

 20 полум’я, навпаки, не шкодило легковразливим тілам бродячих тварин, і не танув легко танучий сніговидний рід небесної їжі.

21 Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.

                   —————

    Довідки: 9:8 2 Цар 7:13. 10:4 Бут 7-8. 10:6 Бут 19. 10:7 Бут 19:26. 10:10 Бут 27:43; 28:10-12;31:16. 10:12. Бут 31:23–33:20. 10:13. Бут 37-39. 10:14. Бут 41:40–44. 10:16. Вих 7–12. 10:17. Вих. 13:21–22. 10:18. Вих 14:21–29. 11:4. Вих 17:7. 11:7- 8. Вих 1:15–16; 7:21. 17:3–6. 12:8. Вих. 23:28. 12:15. Бут 18:25. 12:21. Повтор 12:713:2. Повтор 4:19. 11:19. Іс 44:13–17. Ієр 10:3-5 17-19. Пс 113:13–15. 14:6. Бут 6:1–5  1 4:8. Повтор 27:15. 15:15. Пс 113:13–15. 16:2  Вих 16:9–13; Числ 11:10–32. 16:5 Числ 21:4–9. 16:9 Вих 8:16–18; 10:4–15. 16:16 Вих 9:24–25. 16:20 Вих16. 16:27 Вих 16:21. 17:2 Вих 10:21–23. 18:3 Вих 13:21–22. 18:5 Вих 1:22–2:10; 12:29–30; 14:26–28. 18:10 Вих 11:6; 12:30. 18:11  Вих. 11:5; 12:29. 18:24 Вих 28:17–29; 28:36. 19:2 Вих 11:1; 14:5–9. 19:7 Вих 14:19–22. 19:10 Вих 8:2,12–15. 19:11 Числ 11:31. 19:12 Вих. 16: 13. 19:15 Бут 45:17–20; 47:1–12; Вих 1:8–14, 5:4–18. 19:16 Бут 19: 11.

        Книга премудрості Іісуса, сина Сираха

                        1

1 Усяка премудрість – від Господа і з Ним перебуває повік.

2 Пісок морів і краплі дощу, і дні вічності хто обчислить?

3 Висоту неба і широту землі,  безодню і премудрість хто дослідить?

4 Перш за все утворилася Премудрість, і розуміння мудрості – від віку.

5 Джерело премудрості – слово Бога Всевишнього, і хода її – вічні заповіді.

6 Кому відкритий корінь премудрості?    І хто пізнав мистецтво її?

7 Один є премудрий, вельми страшний, що сидить на престолі Своєму, –   Господь.

8 Він створив її і бачив, і зміряв її,

9 й ізлив її на усі діла Свої,

10 і на усяку плоть по дару Своєму, і особливо наділив нею люблячих Його.

11 Страх Господній – слава і честь, і веселість, і вінець радості.

12 Страх Господній дасть насолоду серцю і дасть веселість, і радість, і довголіття.

13 Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерті своєї він отримає благословіння.

Страх Господній – дар від Господа і поставляє на стежках любові.

14 Любов до Господа – славна премудрість, і кому благоволить Він, наділяє нею за Своїм розсудом.

15 Початок премудрості – боятися Бога, і з вірними вона утворюється разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться.

16 Повнота премудрості – боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх:

17 весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх – плодами своїми. 18 Вінець премудрості – страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше – дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його.

19 Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ відання і розумне знання, і підніс славу тих, хто володіє нею.

20 Корінь премудрості – боятися Господа, а гілки її – довголіття.

21 Страх Господній відгонить гріхи; хто ж не має страху не може виправдатися. 22 Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини.

23 Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю.

24 До часу він приховає слова свої і вуста вірних розкажуть про розсудливість його.

25 У скарбницях премудрості – притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний.

26 Якщо бажаєш премудрості, дотримуйся заповідей, і Господь подасть її тобі,

27 бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому – віра і лагідність.

28 Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем.

29 Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх.

30 Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати безчестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої і принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства.

                               2

1 Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу

твою до спокуси:

2 управ серце твоє і будь твердим, і не бентежся під час відвідування;

3 приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наприкінці.

4 Усе, що тільки трапиться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим,

5 бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, – в горнилі приниження.

6 Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ шляхи твої і надійся на Нього.

7 Ті, що бояться Господа!  очікуйте милості Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не впасти.

8 Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша.

9 Хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості.

10 Погляньте на древні роди і подивіться: хто вірив Господу – і був посоромлений? або хто перебував у страху Його – і був залишений? або хто волав до Нього – і Він знехтував його?

11 Бо Господь співстраждальний і милостивий, прощає гріхи, і рятує під час скорботи.

12 Горе серцям боязким і рукам ослабленим, і грішникові, що ходить по двох стежках!

13 Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене.

14 Горе вам, що втратили терпіння! що будете ви робити, коли Господь відвідає?

15 Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть дороги Його.

16 Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його наситяться законом.

17 Ті, що бояться Господа, підготують серця свої і упокорять перед Ним душі свої, кажучи:

18 упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо, яка велич Його, така і милість Його.

                               3

1 Діти, послухайте мене, батька, і

поступайте так, щоб вам спастися,

2 бо Господь поставив батька над дітьми і затвердив суд матері над синами.

3 Хто шанує батька – очиститься від гріхів,

4 і хто поважає матір свою – як той, що знаходить скарби.

5 Хто шанує батька – матиме радість від дітей своїх і в день молитви своєї буде почутий.

6 Хто поважає батька – буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою.

7 Хто боїться Господа – вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що  народили його.

8 Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословіння від них,

9 бо благословіння батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує вщент.

10 Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. 11 Слава людини – від честі батька її,

і ганьба дітям – мати у неславі.

12 Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. 13 Хоч би він і зубожів розумом, май поблажливість і не нехтуй ним у повноті сили твоєї,

14 бо милосердя до батька не буде забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться.

15 У день скорботи твоєї згадається  про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.

16 Хто залишає батька – те ж саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою.

17 Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. 18 Скільки ти великий, стільки змиряйся, і знайдеш благодать у Господа.

19 Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним,

20 бо велика могутність у Господа, і Він смиренними прославляється.

21 Через міру важкого для тебе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй.

22 Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібне тобі те, що приховане.

23 При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання;

24 бо багатьох ввели в оману їхні припущення, і лукаві мрії поколивали розум їх.

25 Хто любить небезпеку, той впаде в неї;

26 вперте серце наприкінці потерпить зло:

27 вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів.

28 Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому.

29 Серце розумного обдумає притчу, й уважне вухо є бажання мудрого.

30 Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи.

31 Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору.

 

                               4

1 Сину мій! не відмовляй у їжі жебракові і не стомлюй очікуванням очей нужденних;

2 не засмути душі зголоднілої і не засмучуй людини в її убогості;

3 не бентеж серця вже засмученого і не відкладай подавати нужденному;

4 не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від жебрака;

5 не відвертай очей від того, хто просить і не давай людині приводу проклинати тебе;

6 бо, коли він у скорботі душі своєї проклинатиме тебе, Той, Хто створив його, почує моління його.

7 В зібранні прагни бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову;

8 прихиляй вухо твоє до жебрака і відповідай йому ласкаво, з лагідністю;

9 рятуй кривдженого від руки того, хто кривдить і не будь слабодушним, коли судиш;

10 сиротам будь як батько і матері їх – замість чоловіка:

11 і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя.

12 Премудрість возносить синів своїх і підтримує тих, що шукають її:

13 хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку сповнять -ся радістю:

14 той, хто володіє нею, успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його;

15 хто служить їй, – служить Святому, і тих, що люблять її, любить Господь;

16 слухняний їй – судитиме народи, і уважний до неї – буде жити надійно;

17 хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею:

18 бо спочатку вона піде з ним дорогами звивистими, наведе на нього страх і боязнь

19 і мучитиме його своїм водійством, доки не упевниться у душі його і не спокусить його своїми статутами;

20 але потім вона вийде до нього на прямому шляху і порадує його

21 і відкриє йому таємниці свої.

22 Якщо він зверне з шляху, вона залишає його і віддає його в руки падіння його.

23 Спостерігай час і бережи себе від зла –

24 і не посоромишся за душу твою:

25 є сором, що веде до гріха, і є сором – слава і благодать.

26 Не будь лицемірним проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі.

27 Не утримуй слова, коли воно може допомогти:

28 бо в слові пізнається мудрість і в мові язика – знання.

29 Не протиріч істині і соромся твого неуцтва.

30 Не соромся сповідувати гріхи твої і не утримуй плину ріки.

31 Не підкоряйся людині нерозумній і не дивися на сильного.

32 Будь подвижником за істину до смерті, і Господь Бог буде поборником за тебе.

33 Не будь швидким на язик і ледачим, та недбайливим у ділах твоїх.

34 Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домочадців твоїх.

35 Та не буде рука твоя розпростертою щоби брати і стислою при віддачі.

                                5

1 Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє».

2 Не ходи услід захоплень душі твоєї і міцності твоєї, щоб ходити в похотях серця твого,

3 і не говори: «хто владний у ділах моїх? «, бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою.

4 Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий.

5 При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб прикладати гріх до гріхів

6 і не говори: «милосердя Його велике, Він пробачить безліч гріхів моїх»;

7 бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його.

8 Не зволікай у звертанні до Господа і не відкладай із дня на день:

9 бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти.

10 Не покладайся на багатства неправедні, бо вони не принесуть тобі користі у день відвідування.

11 Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий – двоязичний грішник.

12 Будь твердий у твоєму переконанні, і одне та буде твоє слово.

13 Будь швидкий до слухання, і обдумано давай відповідь.

14 Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя та буде на вустах твоїх.

15 У висловлюваннях – слава і безчестя, і язик людини буває падінням її.

16 Не ослався навушником, та не буде підступним язик твій:

17 бо на злодієві – сором, і на двоязичному – злий осуд.

18 Не будь нерозумним ні у великому

ні у малому.

                                6

1 І не робися ворогом з друга, бо погане ім’я отримує в наділ сором і ганьбу; так – і грішник двоязичний.

2 Не піднось себе в помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл:

3 листя твоє ти винищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево. 4 Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів. 5 Солодкі вуста примножать друзів, і доброречивий язик примножить приязнь.

6 Тих, хто живе з тобою у мирі, та буде багато, а радником твоїм – один із тисячі.

7 Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро ввіряйся йому.

8 Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї;

9 і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. 10 Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї.

11 У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало поводитиметься з домочадцями твоїми;

12 але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого.

13 Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми.

14 Вірний друг – міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб.

15 Вірному другу немає ціни, і немає міри доброті його.

16 Вірний друг – лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його. 17 Той, хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким робиться і друг його.

18 Сину мій! від юності твоєї віддайся вченню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість.

19 Приступай до неї як той, що оре і сіє, і чекай добрих плодів її:

20 бо недовгий час потрудишся в обробітку її, і скоро будеш споживати плоди її.

21 Для неуків вона дуже сувора, і безрозсудний не залишиться з нею:

22 вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її.

23 Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається.

24 Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї.

25 Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її.

26 Підстав їй плече твоє, і носи її і не обтяжуйся кайданами її.

27 Наблизься до неї усію душею твоєю, й усією силою твоєю дотримуйся шляхів її.

28 Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не покидай її;

29 бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі.

30 Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її – славним одягом;

31 бо на ній прикраса золота, і пута її – гіацинтові нитки.

32 Як одежиною слави ти облачишся нею, і покладеш її на себе як вінець радості.

33 Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний.

34 Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий.

35 Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати усяку священну повість, і притчі розумні та не вислизають від тебе.

36 Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і хай нога твоя стирає пороги дверей його.

37 Роздумуй над повеліннями Господніми і завжди повчайся у заповідях Його:  Він укріпить твоє серце, і бажання премудрості дасться тобі.

                             7

1 Не роби зла, і тебе не спіткає зло;

2 віддаляйся від неправди, і вона відхилиться від тебе.

3 Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них.

4 Не проси у Господа влади, і у царя – почесного місця.

5 Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем.

6 Не домагайся зробитися суддею, щоб не виявитися тобі безсилим сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь особи сильного і не покласти тіні на правоту твою.

7 Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом.

8 Не прикладай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним.

9 Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богові Вишньому, Він прийме».

10 Не будь малодушним у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню. 11 Не глузуй з людини, що знаходиться у тузі душі її; бо є Той, Хто упокорює і підносить.

12 Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того ж проти друга.

13 Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага.

14 Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова в проханні твоєму.

15 Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього.

16 Не приєднуйся до безлічі грішників.

17 Глибоко смири душу твою.

 

18 Пам’ятай, що гнів не забариться,

19 що покарання нечестивому – вогонь і черв’як.

20 Не міняй друга на скарб і брата однокровного – на золото Офірське.

21 Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її дорогоцінніше за золото.

22 Не кривдь раба, старанно працюючого, ні найманця, відданого тобі душею.

23 Розумного раба та любить душа твоя, і не відмов йому в свободі.

24 Є у тебе худоба? доглядай її, і якщо вона корисна тобі, хай залишається у тебе.

25 Є у тебе сини? навчай їх, і з юності нагинай шию їх.

26 Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх і не показуй їм веселого обличчя твого.

27 Видай дочку заміж, і зробиш велике діло, і подаруй її чоловіку розумному.

28 Є у тебе дружина до душі? не відганяй її.

29 Усім серцем шануй батька твого і не забувай пологових болей матері твоєї.

30 Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? 31 Усію душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. 32 Усію силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його.

33 Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі:

34 початки, і за гріх, і даяння плечей, і жертву освячення, і початки святих.

35 І до бідного простягай руку твою, щоб благословіння твоє було досконале.

36 Милість даяння та буде до всякого живого, але і померлого не позбавляй милості.

37 Не уникай тих, що плачуть і з тими, що сумують, сумуй.

38 Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш полюблений.

39 У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і довіку не згрішиш.

                              8

1 Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки.

2 Не заводь тяжби з чоловіком багатим, щоб він не мав переваги над тобою;

3 бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів.

4 Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дрів на вогонь її.

5 Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися безчестю твої предки. 6 Не докоряй людині, що повертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпітиміями.

7 Не нехтуй людини в старості її, бо і ми старіємо.

8 Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожа тобі: пам’ятай, що усі ми помремо.

9 Не нехтуй повістю мудрих і тренуйся у притчах їх;

10 бо від них навчишся віданню і – як служити сильним.

11 Не віддаляйся від повісті старців, бо і вони навчилися від батьків своїх,

12 і ти навчишся від них розсудливості і – яку у разі потреби, дати відповідь.

13 Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його,

14 і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх.

15 Не давай у позику людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай себе таким, що втратив.

16 Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити.

17 Не судися з суддею, тому що його судитимуть по його шані.

18 З відважним не вирушай у дорогу, щоб він не був тобі в тягар; бо він поступатиме по своєму свавіллю, і ти можеш загинути від його безрозсудності.

19 Не заводь сварки із запальним і не проходь з ним через пустелю; тому що кров – як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе.

20 Не радься з нерозумним, бо він не може промовчати про справу.

21 При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить.

22 Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона поганим не віддячила тобі.

                             9

1 Не будь ревнивий до дружини серця твого і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого.

2 Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї.

3 Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як небудь не потрапити в тенета її.

4 Не залишайся довго зі співачкою, щоб не полонитися тобі мистецтвом її.

5 Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися принадами її.

6 Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадку твого.

7 Не дивися по сторонах на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його.

8 Відвертай око твоє від жінки благо — видної і не задивляйся на чужу красу:

9 багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, спалахує кохання.

10 ні в якому разі не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином,

11 щоб не схилилася до неї душа твоя і щоб ти не сповз духом у погибель.

12 Не залишай старого друга, бо новий не може порівнятися з ним;

13 друг новий – те ж, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням питимеш його.

14 Не заздри славі грішника, бо не знаєш, яким буде кінець його.

15 Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться.

16 Тримай себе далі від людини, що має владу умертвляти, і ти не бентежитимешся страхом смерті;

17 а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя:

18 знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш.

19 По силі твоїй обирай ближніх і радься з мудрими.

20 Розмірковування твоє та буде з розумними, і всяка бесіда твоя – у законі Вишнього.

21 Та вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя та буде в страху Господньому.

22 Виріб хвалиться по руці художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його.

23 Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного в словах.

                            10

1 Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благо-упорядковане.

2 Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому.

3 Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних влаштується місто.

4 У руці Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній.

5 У руці Господа благоуспішність людини, і на обличчі книжника Він закарбує славу Свою.

6 Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом.

7 Гордість ненависна і Господу, і людям, і злочинна проти обох.

8 Володарювання переходить від народу до народу по причині неспра -ведливості, образ і користолюбства.

9 Чому гордиться земля і попіл?

10 І за життя вивергаються нутрощі його.

11 Тривалою хворобою лікар нехтує:

12 і ось, нині цар, а завтра вмирає.

13 Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черв’яки.

14 Початок гордості – віддалення людини від Господа і відступ серця її від Творця її;

15 бо початок гріха – гордість, і хто володіє нею, вивергає мерзоту;

16 і за це Господь посилає на нього страшні покарання і остаточно повергає його.

17 Господь повергає престоли володарів і посаджає кротких на місце їх.

18 Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних.

19 Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі.

20 Він висушує їх, і губить людей і винищує від землі пам’ять їх.

21 Гордість не створена для людей, ні лють гніву – для народжених жінками.

22 Сім’я шановане яке? – Сім’я людське. Сім’я шановане яке? – Ті, що бояться Господа.

23 Сім’я безчесне яке? – Сім’я людське.  

Сім’я безчесне яке? – ті, що переступають заповіді.

24 Старший між братами – в шануванні у них, так і ті, що бояться Господа – в очах Його.

25 чи багатий хто і славний, або бідний, похвала їх – страх Господній.

26 Несправедливо – безчестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного.

27 Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа.

28 Рабові мудрому служитимуть вільні, і розумна людина, будучи наставлена ним, не буде нарікати.

29 Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися під час нужди.

30 Краще той, хто трудиться і має у всьому достаток, ніж той, хто дозвільно ходить і хвалиться, але нуждається у хлібі.

31 Сину мій! кротістю прославляй душу твою і віддавай їй честь по її достоїнству.

32 Хто виправдовуватиме того, хто грішить проти душі своєї? І хто хвалитиме того, хто ганьбить життя своє?

33 Бідного шанують за знання його, а багатого – за його багатство:

34 шанований же в бідності наскільки більше буде шанованим у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславнішим у бідності?

                            11

1 Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож.

2 Не хвали людину за красу її, і не май огиди до людини за зовнішністю її.

3 Мала бджола між тими, що літають, але плід її – кращий з ласощів.

4 Не хвалися пишнотою одягу і не звеличуйся в день слави: бо дивні діла Господні, і сокровенні діла Його між людьми.

5 Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець.

6 Багато хто із сильних піддався крайньому безчестю, і перебуваючі в славі –  віддані були в руки інших.

7 Перше, ніж дослідиш, не засуджуй; дізнайся раніше, і тоді дорікай.

8 Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай.

9 Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників. 10 Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо гнатимешся за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш.

11 Інший трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає.

12 Інший млявий, потребує допомоги, слабосилий і рясніє убогістю;

13 але очі Господні зглянулися над ним на благо йому, і Він звів його з приниження його і підніс голову його, і багато хто вражався, дивлячись на нього.

14 Добре і зле, життя і смерть, бідність

і багатство – від Господа.

15 Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благопоспішним для них повік.

16 Інший робиться багатим від обачності і ощадливості своєї, і це частина нагороди його,

17 коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами».

18 І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре.

19 Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй.

20 Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму:

21 бо легко в очах Господа – швидко і раптово збагатити бідного.

22 Благословення Господа – нагорода благочестивого, і незабаром процвітає він благословенням Його.

23 Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?»

24 Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?»

25 У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя.

26 Легко для Господа – у  день смерті воздати людині по ділах її.

27 Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і при кончині людини відкриваються діла її.

28 Раніше смерті не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх.

29 Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато каверз у підступного.

30 Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як лазутчик, підглядає падіння;

31 перетворюючи добро на зло, він будує каверзи і на людей вибраних кладе пляму.

32 Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує каверзи на кров.

33 Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він колинебудь не поклав на тобі плями навік.

34 Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить

тебе чужим для твоїх.

                            12

1 Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. 2 Роби добро благочестивому, й отримаєш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього.

3 Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині.

4 Давай благочестивому, і не допомагай грішникові.

5 Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не пересилив тебе;

6 бо ти отримав би найприкріше зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим воздає помстою.

7 Давай доброму, і не допомагай грішнику.

8 Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті.

9 При щасті людини вороги її в печалі, а в нещасті її і друг розійдеться з нею. 10 Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його:

11 хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі;

12 не став його біля себе, щоб він, звергнувши тебе, не став на твоє місце; не сади його праворуч себе, щоб він колинебудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою пригадаєш про наставлення мої.

13 Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, що наближаються до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його:

14 на якийсь час він залишиться з тобою, але, якщо ти завагаєшся, він не встоїть.

15 Вустами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє увергнути тебе у яму: очима своїми ворог плакатиме, а коли знайде нагоду, не насититься кров’ю.

16 Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе,

17 і він, неначе бажаючи допомогти, підставить тобі ногу:

18 киватиме головою і плескатиме руками, багато що шепотітиме, і змінить лице своє.

                             13

1 Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього.

2 Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе.

3 Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється.

4 Багач образив, і сам же загрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує. 5 Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо збіднієш, він залишить тебе.

6 Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме.

7 Здобув він у тобі потребу,- леститиме тобі, посміхатиметься тобі і обнадіюватиме тебе, ласкаво говоритиме з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?»

8 Своїми пригощаннями він буде присоромлювати тебе, доки, два або три рази пограбувавши тебе, не насміється нарешті над тобою.

9 Після того він, побачивши тебе, відхилиться від тебе і киватиме головою при зустрічі з тобою.

10 Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим

11 і не бути приниженим у твоїй веселості.

12 Коли сильний запрошуватиме тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе.

13 Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе.

14 Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір дуже багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, як би жартома, вивідувати тебе.

15 Немилостивий до себе, той, хто не утримує себе в словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут.

16 Будь обережний і вельми уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм.

17 Почувши це уві сні твоєму, не засинай.

18 Усе життя люби Господа і волай до Нього про спасіння твоє.

19 Усяка тварина любить подібне до себе, і всяка людина – ближнього свого.

20 Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі.

21 Яке спілкування у вовка з ягням?

Так і у грішника –  з благочестивим.

22 Який мир у гієни з собакою? І який мир у багатого з бідним?

23 Ловля у левів – дикі осли в пустелі, так пасовища багатих – бідні.

24 Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний.

25 Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли упаде бідний, то відштовхується і друзями.

26 Коли впадає у нещастя багатий, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його.

27 Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають.

28 Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар;

29 заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім звергнуть його.

30 Добре багатство, в якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого.

31 Серце людини змінює обличчя її

або на хороше, або на лихе.

32 Ознака серця в щасті – обличчя веселе, а винахід притч поєднаний з напруженим розмірковуванням.

                            14

1 Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не уязвлена була печаллю гріха.

2 Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї.

3 Не добре багатство людині скупій. І нащо маєток людині недоброзичливій? 4 Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його пересичуватимуться інші.

5 Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радості від маєтку свого.

6 Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це – воздаяння за злість її.

7 Якщо вона і робить добро, то робить в забудькуватості, і опісля виявляє зло своє.

8 Злий, хто має заздрісні очі, відвертає лице і зневажає душі.

9 Очі користолюбця не насичуються якоюнебудь частиною, і неправда злого висушує душу.

10 Зле око заздрісне навіть на хліб і за столом своїм терпить убогість.

11 Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу гідно принось.

12 Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі:

13 перше, ніж помреш, роби добро другові, і по силі твоїй простягай твою руку і давай йому.

14 Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання та не пройде мимо тебе.

15 чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом?

16 Давай і приймай, і утішай душу твою,

17 бо в пеклі не можна знайти утіх.

18 Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку – визначення: «смертю помреш».

19 Як зеленіюче листя на густому дереві – одні опадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крові – один помирає, а другий народжується.

20 Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею.

21 Блаженна людина, яка трудиться досягаючи мудрості, й у розумі своєму повчаєтся святому.

22 Хто роздумує у серці своєму про шляхи її, той отримає розуміння і в таємницях її.

23 Виходь за нею, як ловець, і ладнай засідку на шляхах її.

24 Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її.

25 Хто обертається поблизу дому її, той увіб’є цвях  в стінах її, і поставить намет свій поряд з нею, і мешкатиме в оселі благ.

26 Він покладе дітей своїх під дахом її і матиме нічліг під покровом її.

27 Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її.

                            15

1 Той, хто боїться Господа, буде чинити так, і твердий у законі оволодіє нею.

2 І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина;

3 наситить його хлібом розуму, і водою мудрості напоїть його.

4 Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться.

5 І вона вознесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його.

6 Веселість і вінець радості і вічне ім’я успадкує він.

7 Не осягнуть її люди нерозумні і грішники не побачать її.

8 Далека вона від гордості, і люди неправдиві не подумають про неї.

9 Неприємна похвала у вустах грішника, бо не від Господа послана вона.

10 Буде похвала вимовлена мудрістю, і Господь благопоспішить їй.

11 Не говори: «ради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити.

12 Не говори: «Він ввів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному.

13 Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його.

14 Він від початку створив людину і залишив її у руці самовілля її.

15 Якщо хочеш, дотримаєшся заповідей і збережеш благоугодну вірність.

16 Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою.

17 Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй.

18 Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе.

19 Очі Його – на тих, що бояться Його,

і Він знає усяке діло людини.

20 Нікому не заповідав Він поступати нечестиво і нікому не дав дозволу грішити.

                             16

1 Не бажай множини негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.

2 Не надійся на їх життя і не спирайся на їх множину.

3 Краще один праведник, ніж тисяча грішників,

4 і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,

5 бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.

6 Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.

7 У зборищі грішників займеться вогонь, як і у народі непокірному запалювався гнів.

8 Не умилостивився Він над древніми велетнями, які сподіваючись на силу свою зробилися відступниками;

9 не пощадив і тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;

10 не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,

11 так само як і шістсот тисяч чоловік, що об’єдналися в жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;

12 бо і милість і гнів – у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.

13 Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину по ділах її.

14 Не втече від Нього грішник з крадіжкою, і терпіння благочестивого не залишиться марним.

15 Усякій милостині Він дасть місце, кожен отримає по ділах своїх.

16 Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хто пригадає про мене? 17 В безлічі народу мене не помітять; бо що душа моя в безмірному створенні?

18 Ось, небо і небо небес – Боже, безодня і земля коливаються від відвідин Його.

19 Однаково трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.

20 І цього не може зрозуміти серце;

21 а шляхи Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована.

22 Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення».

23 Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і така, що помиляється роздумує так безглуздо.

24 Слухай мене, сину мій, і вчися знанню, і слухай серцем твоїм слова мої.

25 Я показую тобі вчення обдумане і передаю знання точне.

26 За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх.

27 Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх – у роди їх. Вони не бувають голодні, не стомлюються і не припиняють своїх дій.

28 Жодне не пригнічує близького йому,

29 і до віку не стануть вони проти слова Його.

30 І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами.

31 Душа усього, що живе, покрила лице її, і в неї все повернеться.

                             17

1 Господь створив людину із землі і знову повертає її в неї.

2 Визначене число днів і час дав Він їм, і дав їм владу над усім, що на ній.

3 За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм,

4 і вклав страх до них у всяку плоть, щоб панувати їм над звірами і птахами. 5 Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування,

6 сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло.

7 Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх,

8 та прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його.

9 Він приклав їм знання і дав їм у спадок закон життя;

10 вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої.

11 Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх.

12 І сказав Він їм: «остерігайтеся усякої неправди»; і заповідав кожному з них обов’язки до ближнього.

13 Шляхи їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його.

14 Кожному народу поставив Він вождя,

15 а Ізраїль є наділом Господа.

16 Усі діла їх – як сонце перед Ним, і очі Його завжди на шляхах їх.

17 Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх – перед Господом.

18 Милостиня людини – як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока.

19 Потім Він повстане і воздасть їм, і даяння їх на голову їх поверне.

20 Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні.

21 Звернися до Господа і залиш гріхи; 22 молися перед Ним і зменши твої спотикання.

23 Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту.

24 Хто вихвалятиме Всевишнього в пеклі, замість тих, що живуть і прославляють Його?

25 Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославляння:

26 живий і здоровий звеличить хвалою Господа.

27 Як велике милосердя Господа і примирення з тими, що навертаються до Нього!

28 Не може бути усього в людині,

29 тому що не безсмертний син людський.

30 Що світліше за сонце? але і воно затемнюється. І про зле буде помишляти плоть і кров.

31 За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі – земля і попіл.

                             18

1 Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний.

2 Нікому не надав Він пояснювати

діла Його.

3 І хто може дослідити великі діла Його?

4 Хто може зміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його? 5 Неможливо ні зменшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивних діл Господа.

6 Коли людина закінчила б, тоді Він тільки починає, і коли перестане, прийде в здивування.

7 Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її?

8 Число днів людини – багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дріб -ка піску, такі малі літа її у дні вічності.

9 Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою. 10 Він бачить і знає, що кінець їх у дуже великій біді,

11 і тому примножує милості Свої.

12 Милість людини – до ближнього її, а милість Господа – на всяку плоть.

13 Він викриває і врозумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє.

14 Він милує тих, що приймають напоумлення і ревно навертаються до закону Його.

15 Сину мій! при благодіяннях не роби докорів, і при усякому дарі не ображай словами.

16 Роса чи не охолоджує спеки? так слово – краще, ніж даяння.

17 Тому чи не вище за добре даяння слово? а у людини доброзичливої і те й інше.

18 Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння неприхильного висушує очі. 19 Перш, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби піклуйся про себе.

20 Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідин знайдеш милість.

21 Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення.

22 Ніщо та не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерті.

23 Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, що спокушає Господа.

24 Пригадуй про гнів у день смерті і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє.

25 Під час ситості згадуй про час голоду і в дні багатства – про бідність і нестатки.

26 Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом.

27 Людина мудра у всьому буде обережна й у дні гріхів утримається від безпечності.

28 Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайшов її, віддасть хвалу.

29 Розважливі у словах і самі умудряються, і виточують грунтовні притчі.

30 Не ходи услід за похотями твоїми і утримуйся від побажань твоїх.

31 Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивості, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх.

32 Не шукай звеселяння у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів.

33 Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе в гаманці.

                            19

1 Працівник, схильний до пияцтва, не збагатиться, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад.

2 Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим;

3 гниль і черв’яки успадкують його, і зухвала душа винищиться.

4 Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї.

5 Відданий серцем задоволенням, буде засуджений, а той, що чинить опір жаданням, увінчає життя своє.

6 Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло.

7 Ніколи не повторюй слова, і нічого у тебе не поменшає.

8 Ні другу ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай;

9 бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе.

10 Вислухав ти слово, хай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе.

11 Нерозумний від слова терпить таку ж муку, як породілля – від немовляти.

12 Що стріла, встромлена у стегно, те слово в серці нерозумного.

13 Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то хай надалі не робить.

14 Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, то хай не повторить того.

15 Розпитай друга, бо часто буває наклеп.

16 Не усякому слову вір.

17 Інший хибить словом, але не від душі; і хто не згрішив язиком своїм?

18 Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього.

Усяка мудрість – страх Господній, і в усякій мудрості – виконання закону.

19 І не є мудрість знання лихого.

І немає розуму, де рада грішників.

20 Є лукавство, і це мерзота;  і є нерозумний, мізерний мудрістю.

21 Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням – і такий, що переступає закон.

22 Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб вимовити вирок.

23 Є лукавий, який ходить зігнувшись,  у смутку, але всередині він повний підступності.

24 Він поник лицем і прикидається глухим, але він передуватиме тобі там, де і не думаєш.

25 І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок.

26 За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний.

27 Одяг і оскал зубів і хода людини показують властивість її.

28 Буває викриття, але невчасне, і буває, що інший мовчить, — і він розсудливий.

                           20

1 Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, що викривається наодинці застережеться від шкоди.

2 Як добре викритому показати розкаяння!

3 Бо він уникне свідомого гріха.

4 Що – побажання євнуха розтлити дівчину, те – звершуючий суд з натяжкою.

5 Інший мовчить – і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість.

6 Інший мовчить, тому що не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час.

7 Мудра людина мовчатиме до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу.

8 Багатомовний опротивиться, і хто захоплює собі право говорити,  того зненавидять.

9 Буває успіх людині на зло, а знахідка – на втрату.

10 Є даяння, яке не буде тобі на користь, і є даяння, за яке буває подвійне воздаяння.

11 Буває приниження для слави, а інший від приниження піднімає голову. 12 Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше.

13 Мудрий у слові робиться люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаться марними.

14 Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного – багато очей для прийняття.

15 Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у позику дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям.

16 Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає подяки за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик».

17 Як часто і наскільки багато хто буде глузувати з нього!

18 Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих.

19 Неприємна людина – безчасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів.

20 Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно.

21 Інший утримується від гріха убогістю, і в цій стриманості він не буде шкодувати.

22 Інший губить душу свою несміливістю, і губить її з лицеприємства до безумного.

23 Інший із-за сорому дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога.

24 Злий порок у людині – неправда; у вустах невігласів вона – завжди.

25 Краще злодій, ніж той, що постійно говорить неправду; але обидва вони успадкують загибель.

26 Поведінка неправдивої людини – безчесна, і ганьба її завжди з нею.

27 Мудрий у словах возвисить себе, і людина розумна сподобається вельможам.

28 Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і такий, що догоджає вельможам, отримає помилування у випадку неправди.

29 Пригощання і подарунки засліплюють очі мудрих і, наче вуздечка в устах, відвертають викриття.

30 Прихована мудрість і утаєний скарб – яка користь від обох?

31 Краще людина, що приховує свою дурість, ніж людина, що приховує свою мудрість.

                              21

1 Сину мій! якщо ти згрішив, не прикладай більше гріхів і за попередні молися.

2 Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе.

3 Зуби його – зуби левові, які умертвляють душі людей.

4 Усяке беззаконня як обоюдогострий меч: рані від нього немає зцілення.

5 Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого.

6 Моління з уст жебрака – тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається.

7 Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем.

8 Здалеку упізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається.

9 Хто будує дім свій на чужі гроші – як той, що збирає камені для своєї могили.

10 Зборище беззаконних – купа паклі, і кінець їх – полум’я вогняне.

11 Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його – безодня пекла.

12 Хто дотримується закону, той володіє своїми думками,

13 і здійснення страху Господнього – мудрість.

14 Не навчиться той, хто нездібний;

15 але є здатність, що помножає гіркоту.

16 Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя.

17 Серце нерозумного подібне до розбитої посудини і не утримає у собі ніякого знання.

18 Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе.

19 Мова глупого – як тягар у дорозі, у вустах же розумного знаходять приємність.

20 Промов розумного будуть шукати

у зібраннях, і над словами його будуть розмірковувати у серці.

21 Як зруйнований дім, так мудрість глупому, і знання нерозумного – безглузді слова.

22 Наставляння для безумних – кайдани на ногах і як ланцюги на правій руці.

23 Нерозумний сміється голосно, а муж розсудливий ледь тихо посміхнеться.

24 Як золоте убрання – повчання для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці.

25 Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей;

26 нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться зовні;

27 невігластво людини – підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю.

28 Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на вагах.

29 У вустах нерозумних – серце їх, вуста ж мудрих – у серці їх.

30 Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу.

31 Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки жити буде.

                             22

1 До брудного каменя подібний ледачий: усякий освистить безславність його.

2 До волового посліду подібний ледачий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку.

3 Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження.

4 Розумна дочка придбає собі чоловіка, а безсоромна – печаль тому, хто її народив.

5 Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві.

6 Невчасна розповідь – те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрості личить усякому часу.

7 Хто повчає нерозумного – подібний до того, що склеює череп’я або будить сплячого від глибокого сну.

8 Хто розповідає що-небудь глупому – як той, що розповідає тому хто дрімає, який після закінчення запитує: «що?»

9 Плач над померлим, бо світло зникло для нього; плач і над глупим, бо розум зник для нього.

10 Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя глупого – гірше за смерть.

11 Плач за померлим – сім днів, а за глупим і нечестивим – усі дні життя його.

12 З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи;

13 бережися його, щоб не мати неприємності і не забруднити себе зіткненням з ним;

14 ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його.

15 Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не глупий?

16 Легше понести пісок і сіль і брилу заліза, ніж людину безглузду.

17 Як дерев’яна зв’язка у будинку, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, затверджене на обдуманій раді, не поколивається під час страху.

18 Серце, затверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні.

19 Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру:

20 так боязке серце, при глупому міркуванні, не встоїть проти страху.

21 Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття хворобливе.

22 Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу.

23 Якщо ти на друга витягнув меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби.

24 Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення.

25 Тільки ганьблення, гордість, виявлення таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга.

26 Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним

у багатстві його;

27 залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині.

28 Раніше від полум’я буває у печі пара і дим: так перед кровопролиттям – сварки.

29 Захищати друга я не посоромлюся і не сховаюся від лиця його;

30 а якщо скоїться мені через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його.

                         23

31 Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливості на вуста мої, щоб мені не впасти через них і щоб язик мій не погубив мене!

1 Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.

2 Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника в мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали заблудженням їх;

3 щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися заблудження мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?

4 Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей і хтивість відверни від мене.

5 Побажання утроби і похітливість та не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.

6 Вислухайте, діти, наставлення для вуст:  той хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.

7 Уловлений буде ними грішник, і лихослівний і гордовитий спіткнуться через них.

8 Не привчай вуст твоїх до клятви

9 і не обертай на звичку вживати в клятві ім’я Святого.

10 Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не позбавляється від ран, так і той, хто клянеться невпинно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.

11 Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.

12 Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то тим паче згрішить;

13 і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.

14 Є промова, споряджена смертю: та не знайдеться вона у спадщині Якова!

15 Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.

16 Не привчай твоїх уст до грубої нечемності, бо при ній бувають гріховні слова.

17 Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,

18 щоб тобі не забутися перед ними і

за звичкою не зробити глупоти, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.

19 Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.

20 Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:

21 душа гаряча, як палаючий вогонь, не загасне, поки не виснажиться;

22 людина, що чинить розпусту у тілі плоті своєї, не перестане, поки не прогорить вогонь.

23 Розпусникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.

24 Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?

25 Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не згадає гріхів моїх».

26 Страх його – тільки очі людські,

27 і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч разів світліші за сонце,

28 і споглядають на всі шляхи людські, і проникають у місця сокровенні.

29 Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.

30 Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.

31 Так і дружина, що залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:

32 бо, по-перше, вона не підкорилася закону Всевишнього,  по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і привела дітей від чужого чоловіка.

33 Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.

34 Діти її не укоріняться, і гілки її не дадуть плоду.

35 Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.

36 ті, що залишилися, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господ- ній і немає нічого солодшого, як сприймати заповіді Господні.

37 Велика слава – слідувати Господу, а бути тобі прийнятим від Нього – довголіття.

                             24

1 Премудрість прославить себе і серед народу свого буде у похвалі.

2 У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його прославлятиме себе:

3 «я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю;

4 я поставила скинію на висоті, і престол мій – у стовпі хмарному;

5 я одна обійшла круг небесний і ходила в глибині безодні;

6 у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння:

7 між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені.

8 Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, вказав мені спокійне житло і сказав:

9 оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі.

10 Раніше віку від початку Він породив мене, і я не закінчусь повіки.

11 Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася в Сионі.

12 Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і в Єрусалимі – влада моя.

13 І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа.

14 Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських;

15 я піднеслася, як пальма в Енгадді і як трояндові кущі в Єрихоні;

16 я, як красива маслина в долині і як платан, піднеслася.

17 Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, розповсюдила пахощі,

18 як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану в скинії.

19 Я розпростерла свої віти, як теревінф, і віти мої – віти слави і благодаті.

20 Я – як виноградна лоза, з якої виростає благодать, і квіти мої – плід слави і багатства.

21 Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми;

22 бо спогад про мене солодший за мед і володіння мною приємніше за медовий стільник.

23 Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще матимуть спрагу.

24 Хто слухає мене, не посоромиться, і ті, що трудяться зі мною, не згрішать.

25 Усе це – книга завіту Бога Всевишнього,

26 закон, який заповідав Мойсей як спадщину сонмам Якова.

27 Він насичує мудрістю, як Фісон і як Тигр у дні новин;

28 він наповнює розумом, як Евфрат і як Йордан у дні жнив;

29 він розливає вчення, як світло і як Гіон під час збирання винограду.

30 Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання;

31 бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню.

32 І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай.

33 Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки.

34 І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем.

35 І буду я сяяти вченням, як уранішнім світлом, і далеко проявлю його;

36 і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні».

37 Бачите, що я трудився не для себе одного, але для всіх, що шукають премудрості.

                           25

1 Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми:

2 це – однодумність між братами і любов між ближніми, і  дружина і чоловік, які у згоді  живуть між собою.

3 І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх:

4 гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого  прелюбника, що слабшає розумом.

5 Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй?

6 Як пристойно сивині судити, і старцям – уміти давати пораду!

7 Як прекрасна мудрість старців і як пристойні людям шановним розсудливість і рада!

8 Вінець старців – багатобічна досвідченість, і хвала їх – страх Господній.

9 Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком це людина, що радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів.

11 Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не погрішає язиком і не служить негідному себе.

12 Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха тих, що слухають.

13 Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа.

14 Страх Господній все перевершує, і той, хто має його, з ким може бути порівняний?

15 Можна перенести усяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу,

16 усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів;

17 немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога.

18 Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною.

19 Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя.

20 Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне.

21 Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; доля грішника та  впаде на неї.

22 Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка.

23 Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини.

24 Досада, ганьба і великий сором, коли дружина матиме перевагу над своїм чоловіком.

25 Серце сумне і лице зажурене і рана сердечна – зла дружина.

26 Опущені руки і розслаблені коліна – дружина, яка не щасливить свого чоловіка.

27 Від жінки початок гріха, і через неї усі ми помираємо.

28 Не давай воді виходу, ні злій дружині – влади;

29 якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї.

                       26

1 Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його – щонайбільше.

2 Дружина добродійна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром;

3 добра дружина – щаслива доля:

вона дається у наділ тим, хто боїться Господа;

4 з нею у багатого і бідного – серце задоволене і лице повсякчас веселе.

5 Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся:

6 міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо.

7 Хвороба серця і печаль – дружина, ревнива до іншої дружини,

8 і бич язика її, до всіх прискіпливий.

9 Рухоме туди і сюди волове ярмо – зла дружина; хто бере її – те ж, що хапає скорпіона.

10 Велика досада – дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому.

11 Схильність жінки до блуду пізнається по підняттю очей і вік її.

12 Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, знайшовши послаблення, не зловжила собою.

13 Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе:

14 як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку близьку воду,

15 так вона сяде напроти всякого шатра і перед стрілою відкриє сагайдак.

16 Люб’язність дружини потішить її чоловіка, і розсудливість її утучнить кістки його.

17 Лагідна дружина – дар Господа, і немає ціни благовихованій душі.

18 Благодать на благодать – дружина сором’язлива,

19 і немає достойної міри для стриманої душі.

20 Що сонце, яке сходить на висотах Господніх,

21 те краса доброї дружини в убранні дому її;

22 що світильник, сяючий на святому свічнику, то краса обличчя її в зрілому віці;

23 що золоті стовпи на срібній основі, то прекрасні ноги її на твердих п’ятах.

24 Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося в мені обурення:

25 якщо воїн терпить від бідності, і розумні мужі бувають у зневазі;

26 і якщо хто відвертається від праведності до гріха, Господь підготує того на меч.

27 Купець ледь може уникнути погрішності, а корчмар не спасеться від гріха.

                         27

1 Багато хто згрішав заради маловажних речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі.

2 Посеред скріплення каменів забивається цвях: так посеред продажу і купівлі вторгається гріх.

3 Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то скоро розориться дім його.

4 При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини – при розмірковуванні її.

5 Глиняний посуд випробовується в печі, а випробування людини – в розмові її.

6 Догляд за деревом відкривається в плоді його: так у слові – помисли серця людського.

7 Раніше бесіди не хвали людини, бо вона є випробуванням людей.

8 Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави.

9 Птахи злітаються до подібних собі, і істина навертається до тих, які вправляються в ній.

10 Як лев підстерігає здобич, так і гріхи – тих, що роблять неправду.

11 Бесіда благочестивого – завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць.

12 Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих.

13 Бесіда глупих огидна, і сміх їх – у забаві гріхом.

14 Марнослів’я тих, хто багато клянеться підніме дибки волосся, а суперечка їх заткне вуха.

15 Сварка гордовитих – кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху.

16 Той, хто відкриває таємниці, втратив довіру і не знайде друга по душі своїй. 17 Люби друга і будь вірний йому;

18 а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним:

19 бо як людина вбиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього;

20 і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти втратив друга і не зловиш його; 21 не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті.

22 Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення;

23 але хто відкрив таємниці, той втратив надію на примирення.

24 Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не утримає його від того;

25 перед очима твоїми він говоритиме солодко і дивуватиметься зі слів твоїх,

26 а опісля перекрутить вустами своїми і у словах твоїх відкриє спокусу;

27 багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його.

28 Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани.

29 Хто риє яму, сам упаде в неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею.

30 Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не дізнається, звідки воно прийшло до нього;

31 насмішка і ганьба від гордих і помста, як лев, підстережуть його.

32 Уловлені будуть сіттю ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерті їх.

33 Злість і гнів – теж мерзота, і  чоловіком грішним будуть володіти вони.

                          28

1 Мстивий отримає помсту від Господа, Який не забуде гріхів його.

2 Пробач ближньому твоєму образу, і тоді по молитві твоїй відпустяться гріхи твої.

3 Людина має гнів до людини, а у Господа просить прощення;

4 до подібної собі людини не має милосердя, і молиться за гріхи свої;

5 сам, будучи плоттю, зберігає злість: хто очистить гріхи його?

6 Пам’ятай останнє і перестань ворогувати; пам’ятай зотління і смерть і дотримуйся заповідей;

7 пам’ятай заповіді і не май злоби на ближнього;

8 пам’ятай завіт Всевишнього і зневажай неуцтво.

9 Утримуйся від сварки – і ти зменшиш гріхи;

10 бо дратівлива людина розпалить сварку; чоловік – грішник збентежить друзів і поселить розбрат між тими, що живуть  мирно.

11 Яка речовина вогню, так він і займеться;

12 і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її.

13 Запекла суперечка розпалює вогонь, а гаряча сварка проливає кров.

14 Якщо подмеш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й  інше виходить з уст твоїх.

15 Навушник і двоязичний хай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, що жили у тиші;

16 язик третій багатьох похитнув і переганяв їх від народу до народу,

17 і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож;

18 язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх;

19 хто прислухається до нього, не знайде спокою і не буде жити в тиші.

20 Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки;

21 багато впало від вістря меча, але не стільки, скільки полеглих від язика;

22 щасливий, хто сховався від нього, хто не спробував люті його, хто не  волік ярма його і не зв’язаний був путами його;

23 бо ярмо його – ярмо залізне, і пута його – пута мідні,

24 смерть люта – смерть його, і саме пекло краще за нього.

25 Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його;

26 ті, що залишають Господа, впадуть в нього; у них розпалиться він і не загасне: він буде посланий на них, як  лев, і, як барс, буде винищувати їх.

27 Дивися, обгороди володіння твоє терновником,

28 зв’яжи срібло твоє і золото,

29 і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх – двері і замок.

30 Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником.

                             29

1 Хто проявляє милість, той дає у позику ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповідей.

2 Давай у позику ближньому під час нужди його і сам своєчасно повертай

ближньому.

3 Твердо тримай слово і будь вірний йому – і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе.

4 Багато які вважали позику знахідкою і заподіяли досаду тим, які допомогли їм.

5 Доки не отримає, він цілуватиме руку його і ради грошей ближнього упокорить голос;

6 а в строк віддачі він протягуватиме час і відповідатиме понуро і скаржитиметься на час.

7 Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе – і це поставить йому за знахідку;

8 а якщо буде не в змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини придбав собі ворога в нім:

9 він віддасть йому прокляттями і лайкою і замість шанування віддасть безчестям.

10 Багато хто унаслідок такого лукавства ухиляється від позики, побоюючись марно потерпіти втрату.

11 Але до бідного ти будь поблажливий і милостинею йому не зволікай;

12 ради заповіді допоможи бідному і в нужді його не відпускай його ні з чим.

13 Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель;

14 розпоряджайся скарбом твоїм по заповідях Всевишнього, і він принесе тобі більше користі, ніж золото;

15 тримай у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе від усякого нещастя:

16 краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога.

17 Добра людина поручиться за ближнього, а той, що втратив сором, залишить його.

18 Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе.

19 Грішник розладнає маєток поручителя, і невдячний у душі залишить свого рятівника.

20 Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська;

21 мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами.

22 Грішник, що приймає на себе поручництво і шукає користі, впаде у тяжбу.

23 Допомагай ближньому по силі твоїй  і бережися, щоб тобі не впасти в те ж.

24 Головна потреба для життя – вода і хліб, і одяг, і дім, що прикриває наготу.

25 Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети в чужих домах.

26 Будь задоволений малим, як і многим.

27 Лихе життя – кочувати з дому в дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити;

28 будеш подавати їжу і питво без подяки, та і зверх того ще почуєш гірке:

29 «піди сюди, приходько, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»;

30 «віддалися, приходько, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен».

31 Важкий для людини з відчуттям, докір за притулок у будинку і осуд за послугу.

                           30

1 Хто любить свого сина, той хай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним.

2 Хто наставляє свого сина, той матиме допомогу від нього і серед знайомих хвалитиметься ним.

3 Хто учить свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями радітиме за нього.

4 Помер батько його – і ніби не вмирав, бо залишив після себе подібного до себе;

5 за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився;

6 для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів – того, хто воздає подяку.

7 Поблажаючий синові перев’язуватиме рани його, і при всякому крику його тривожитиметься серце його.

8 необ’їжджений кінь, буває упертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим.

9 Лелій дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе.

10 Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і після не скреготіти зубами своїми. 11 Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його.

12 Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі.

13 Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі досади від непристойних вчинків його.

14 Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багач з виснаженим тілом;

15 здоров’я і благополуччя тіла дорожчі за всяке золото, і міцне тіло краще за незчисленне багатство;

16 немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радості вищої за радість сердечну;

17 краще смерть, ніж гірке життя або постійно триваюча хвороба.

18 Ласощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що наїдки, поставлені на могилі.

19 Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може:

20 такий переслідуваний від Господа,

21 дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає.

22 Не віддавайся печалі душею твоєю і не муч себе своєю мнимістю;

23 веселість серця – життя людини, і радість людини – довголіття;

24 люби душу твою і утішай серце твоє і віддаляй від себе печаль,

25 бо печаль багатьох убила, а користі у ній немає.

26 Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота – передчасно приводить старість.

27 Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою.

                           31

1 Пильність над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відгонить сон. 2 Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба віднімає сон.

3 Потрудився багатий для примноження маєтностей – і у спокої насичується своїми благами.

4 Потрудився бідний при нестатках у житті – і у спокої залишається убогим.

5 Хто любить золото не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним.

6 Багато хто ради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його;

7 воно – дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде уловлений ним.

8 Щасливий багач, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом.

9 Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив диво у народі своєму.

10 Хто був спокушуваний золотом – і залишився непорочним? Та буде це в похвалу йому.

11 Хто міг згрішити – і не згрішив, зробити зло – і не зробив?

12 Міцне буде багатство його, і про милостині його сповіщатиме зібрання.

13 Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортані твоєї

14 і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що зажерливе око – зла річ.

15 Що зі створеного заздрішніше ока? Тому воно плаче про все, що бачить.

16 Куди воно подивиться, не простягай руки, і не стикайся з ним у блюді.

17 Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй.

18 Їж, як людина, що тобі запропоноване, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе;

19 переставай їсти першим із ввічливості і не будь жадібним, щоб не послужити спокусою;

20 і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не протягуй руки твоєї раніше них.

21 Скромним задовольняється людина благовихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі.

22 Здоровий сон буває при помірності шлунку: встав рано, і душа його з ним;

23 страждання безсонням і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної.

24 Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань із-за столу і відпочинь.

25 Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої.

26 У всіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться тобі.

27 Щедрого на хліби благословлятимуть вуста, і свідчення про доброту його – вірне;

28 проти скупого на хліб ремствуватиме місто, і свідчення про скупість його – справедливе.

29 Проти вина не показуй себе хоробрим, бо багатьох погубило вино.

30 Піч випробовує міцність леза загартованого; так вино випробовує серця гордих – пияцтвом.

31 Вино корисне для життя людини, якщо питимеш його помірно.

32 Що за життя без вина? воно створене на звеселення людям.

33 Відрада серцю й утіха душі – вино, що помірно вживається вчасно;

34 горе для душі – вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці.

35 Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міць його і заподіюючи рани.

36 На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів;

37 не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами.

                             32

1 Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносься; будь між іншими як один із них:

2 потурбуйся про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце,

3 щоб порадуватись ними і за хороше розпорядження отримати вінок.

4 Розмову веди ти, старший, — бо це пристойно тобі, —

5 з грунтовним знанням, і не забороняй музику.

6 Коли слухають, не примножуй розмови і передчасно не мудруй.

7 Що рубінова печатка в золотій прикрасі, те благозвучність музики в бенкеті за вином;

8 що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином.

9 Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають,

10 говори головне, багато що у небагатьох словах. Будь як знавець і, разом з тим, як той, що уміє мовчати.

11 Серед вельмож не рівняйся з ними, і, коли говорить інший, ти багато не говори.

12 Грому передує блискавка, а сором’язливому передує прихильність.

13 Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся.

14 Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом.

15 І за це благословляй Того, Хто створив тебе і насичує тебе Своїми благами.

16 Хто боїться Господа, прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його.

17 Хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться у нім.

18 Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя.

19 Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, згідно бажанню своєму.

20 Чоловік розсудливий не нехтує роздумом, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без роздуму.

21 Без роздумування не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся.

22 Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь;

23 не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх.

24 У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей.

25 Віруючий закону уважний до заповідей, і хто сподівається на Господа, не зазнає шкоди.

                             33

1 З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його.

2 Мудрий муж не зненавидить закону,

а той, хто удавано тримається його – як корабель у бурю.

3 Розумна людина вірить закону, і закон для нього вірний, як відповідь урима.

4 Приготуй слово – і будеш вислуханий; збери настановлення – і відповідай.

5 Колесо в колісниці – серце глупого, і як вісь, що крутиться, — думка його.

6 Глузливий друг те ж, що і ярий кінь, який під усяким вершником ірже.

7 Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця?

8 Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і святкування:

9 деякі з них Він підвищив і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів.

10 І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі;

11 але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні шляхи:

12 одних із них благословив і підвищив, інших освятив і наблизив до Себе, а інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх.

13 Як глина у гончара у руці його і всі долі її у його свавіллі, так люди – у руці Того, Хто створив їх, і Він воздає їм за судом Своїм.

14 Як навпроти зла – добро і навпроти смерті – життя, так навпроти благочестивого – грішник. Так дивися і на   всі справи Всевишнього: їх по два,  одне навпроти іншого.

15 І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав позаду збирачів винограду,

16 і по благословенню Господа встиг і наповнив точило, як збирач винограду. 17 Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх тих, що шукають повчання.

18 Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання:

19 ні синові, ні дружині, ні братові, ні другу не давай влади над тобою за життя твого;

20 і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього.

21 Доки ти живий і дихання в тобі, не замінюй себе ніким;

22 бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх.

23 У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою.

24 При закінченні днів життя твого і при смерті передай спадщину.

25 Корм, палиця і тягар – для осла; хліб, покарання і справа – для раба.

26 Займай раба роботою – і матимеш спокій; ослаб руки йому – і він шукатиме свободи.

27 Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба – кайдани і рани;

28 використовуй його для роботи, щоб він не залишався в неробстві, бо неробство навчило багато чому злому;

29 пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не покорятиметься, наклади на нього тяжкі окови.

30 Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано.

31 Якщо є у тебе раб, то хай буде він  як ти, бо ти придбав його кров’ю;

32 якщо є у тебе раб, то поступай з ним, як з братом, бо ти нуждатимешся у ньому, як у душі твоїй;

33 якщо ти кривдитимеш його, і він встане і втече від тебе, то на якій дорозі ти шукатимеш його?

                            34

1 Марні і оманливі надії – у людини безрозсудної, і сонні марення окриляють глупих.

2 Як той, що обіймає тінь або женеться за вітром, такий віруючий сновидінням.

3 Сновидіння досконально те ж, що подібність лиця проти лиця.

4 Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного?

5 Ворожіння і прикмети і сновидіння – суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує.

6 Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого.

7 Сновидіння ввели багатьох в оману, і ті, що сподівалися на них, піддалися падінню.

8 Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується.

9 Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання.

10 Хто не мав дослідів, той мало знає; а хто мандрував, той помножив знання. 11 Багато що я бачив у моєму мандруванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю.

12 Багато раз був я у небезпеці смерті, і рятувався за допомогою досвіду.

13 Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їх – на Того, Хто рятує їх.

14 Той, хто боїться Господа, нічого не устрашиться і не убоїться, бо Він – надія його.

15 Блаженна душа того, хто боїться Господа,! ким він тримається, і хто опора його?

16 Очі Господа – на тих, що люблять Його. Він – могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння;

17 Він підвищує душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення.

18 Хто приносить жертву від неправедного стяжання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні;

19 не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв  не умилостивлюється до гріхів їхніх.

20 Як той, що заколює сина у жертву перед батьком його, так і той, що приносить жертву з майна бідних.

21 Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його є кровопивець.

22 Убиває ближнього, хто віднімає у нього поживу, і проливає кров, хто позбавляє найманця плати.

23 Коли один будує, а інший руйнує: то що вони отримають для себе окрім стомлення?

24 Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика?

25 Коли хто омивається від осквернення мертвим і знову торкається до нього, яка користь від його омивання?

26 Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те ж саме: хто почує молитву її? і яку користь отримає вона від того, що смирялася?

                            35

1 Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто тримається заповідей, той приносить жертву спасіння.

2 Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, приносить жертву хвали.

3 Благоугодження Господу – відступ від зла, і умилостивлення Його – ухилення від неправди.

4 Не являйся перед лице Господа з порожніми руками, бо усе це – по заповіді.

5 Приношення праведного утучняє вівтар, і пахощі його – перед Всевишнім;

6 жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде.

7 З веселим оком прославляй Господа і не зменшуй початків праць твоїх;

8 при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину.

9 Давай Всевишньому по даянню Його, і з веселим оком – по мірі придбання рукою твоєю,

10 бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро.

11 Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву,

12 бо Господь є суддя, і немає у Нього лицемірства:

13 Він не проявить важності лиця перед бідним і молитву скривдженого почує;

14 Він не зневажить моління сироти, ні вдови, коли вона промовлятиме прохання своє.

15 чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх?

16 Хто служить Богу, буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар.

17 Молитва смиренного проникне крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога.

18 і не відступить, доки Всевишній не зглянеться і не розсудить справедливо і не винесе рішення.

19 І Господь не затримається і не потерпить, доки не сокрушить стегна немилосердних;

20 Він буде воздавати помсту і народам, доки не винищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних,

21 доки не віддасть людині по ділах її, і за діла людей – по намірах їх,

22 доки не звершить суду над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю.

23 Благочасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи.

                         36

1 Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і зглянься,

2 і наведи на всі народи страх Твій.

3 Воздвигни руку Твою на чужі народи, і хай пізнають вони могутність Твою.

4 Як перед ними Ти явив святість Твою в нас, так перед нами яви велич Твою в них, —

5 і хай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, окрім Тебе, Господи.

6 Віднови знамення і створи нові чудеса;

7 прослав руку і правий м’яз Твій; воздвигни лють і пролий гнів;

8 винищи супротивника і знищи ворога;

9 прискор час і пригадай клятву, і хай сповістять про великі діла Твої.

10 Люттю вогню хай буде винищений тікаючий від меча, і гнобителі народу Твого та знайдуть загибель.

11 Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, окрім нас!»

12 Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку.

13 Помилуй, Господи, народ, названий по імені Твоєму, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком.

14 Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого.

15 Наповни Сіон хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою – народ Твій.

16 Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого.

17 Даруй нагороду тим, хто  надіється на Тебе, і та вірують пророкам Твоїм.

18 Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, по благословенню Аарона, про народ Твій, —

19 і пізнають усі ті, що живуть на землі, що Ти – Господь, Бог віків.

20 Шлунок приймає в себе усяку їжу, але їжа від їжі краща:

21 як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце – слова неправдиві.

22 Лукаве серце спричиняє печаль, але людина великодосвідчена воздасть йому.

23 Жінка прийме всякого чоловіка, але дівчина дівчини краща:

24 краса дружини веселить лице і над усе бажаніша для чоловіка;

25 якщо є у мові її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських.

26 Хто взяв дружину, той заклав початок надбанню, здобуває відповідного йому помічника, опору спокою його.

27 Де немає огорожі, там розкрадеться маєток; а у кого немає дружини, той зітхатиме блукаючи:

28 бо хто повірить озброєному розбійнику, що мандрує з міста в місто?

29 Так і людині, що не має осілості і що зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться.

                           37

1 Усякий друг може сказати: «і я подружився з ним». Але буває друг, що тільки називається другом.

2 Хіба це не скорбота до смерті, коли приятель і друг обертається у ворога?

3 О, зла думка! звідки вторглася ти, щоб покрити землю підступністю?

4 Приятель радіє при веселості друга, а під час скорботи його буде проти нього.

5 Приятель допомагає другу в трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит.

6 Не забувай друга в душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму.

7 Усякий радник хвалить свою пораду, але інший радить на свою користь;

8 від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, можливо, він радитиме для самого себе;

9 може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: «шлях твій хороший»; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою.

10 Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри.

11 Не радься з дружиною про суперницю її  і з боязливим – про війну, з продавцем – про обмін, з покупцем – про продаж, із заздрісним – про подяку,

 

12 з немилосердим – про благодійність, з ледачим – про усяку справу,

13 з річним найманцем – про закінчення роботи, з ледачим рабом – про велику роботу:

14 не покладайся на таких ні при якій нараді,

15 але водися завжди тільки з мужем благочестивим, про котрого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх,

16 який своєю душею – до душі тобі і, у разі падіння твого, опечалиться разом з тобою.

17 Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього;

18 душа людини іноді більше скаже,  ніж сім спостерігачів, що сидять на високому місці для спостереження.

19 Але при усьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині.

20 Початок усякої справи – роздум, а раніше всякої дії – рада.

21 Виявлення сердечної зміни – лице. Чотири стани виражаються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик.

22 Інша людина майстерна і багатьох учить, а для своєї душі некорисна.

23 Інший ухитряється у промовах, а буває ненависний, — такий залишиться без усякої споживи;

24 бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрості.

25 Інший мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його вірні.

26 Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його вірні.

27 Мудрий муж буде багатіти благословенням, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним.

28 Життя людини визначається числом днів, а дні Ізраїлю незліченні.

29 Мудрий придбає довіру у свого народу, і ім’я його житиме повік.

30 Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливе, і не давай їй того;

31 бо не все корисне для всіх, і не усяка душа до усього схильна.

32 Не пересичуйся усякими ласощами і не кидайся на різні наїдки,

33 бо від переїдання  буває хвороба, і пересичення доводить до холери;

34 від об’їдання багато хто помер, а стриманий додасть собі життя.

                           38

1 Шануй лікаря честю за потребою у ньому, бо Господь створив його,

2 і від Вишнього – лікування, і від царя отримує він дар.

3 Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані.

4 Господь створив із землі ліки, і розсудлива людина не буде зневажати їх.

5 Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його?

6 Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його в дивних ділах Його:

7 ними Він лікує людину і знищує хворобу її.

8 Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі.

9 Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе.

10 Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце.

11 Піднеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, як би вже вмираючий;

12 і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і хай не віддаляється він від тебе, бо він потрібний.

13 В якийсь час і в їхніх руках буває успіх;

14 бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя.

15 Але хто грішить перед Тим, Хто створив його, та впаде у руки лікаря!

16 Сину мій! над померлим пролий сльози і, як такий, що зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно наряди тіло його і не зневаж похованням його;

17 гіркий хай буде плач і ридання тепле, і продовж нарікання про нього, по гідності його, день або два, для уникнення засудження, і тоді тішся від печалі;

18 бо від печалі буває смерть, і печаль сердечна виснажить силу.

19 З нещастям перебуває і смуток, і життя жебрака важке для серця.

20 Не віддавайся у серці твоєму печалі; віддаляй її від себе, згадуючи про кінець.

21 Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користі,   а собі пошкодиш.

22 «Згадуй про вирок надімною, тому що він також і над тобою; мені учора,

а тобі сьогодні».

23 З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, і утішся про нього після відходу душі його.

24 Мудрість книжна здобувається в сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість.

25 Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх і, у якого розмова тільки про молодих волів?

26 Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його – про корм для телиць.

27 Так і усякий тесляр і зодчий, який проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тому, щоб урізноманітнити форму;

28 серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його – про те, щоб закінчити справу досконало.

29 Так і коваль, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза:  дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він;

30 звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини;

31 серце його спрямоване на закінчення справи, і піклування його – про те, щоб обробити його досконало.

32 Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо,

33 який постійно у турботі про діло  своє, і у якого обчислена уся робота його:

34 рукою своєю він надає форму глині, а ногами зм’якшує її жорсткість;

35 він спрямовує серце на те, щоб добре закінчити посудину, і турбота його – про те, щоб очистити піч.

36 Усі вони сподіваються на свої руки, і кожен умудряється у своїй справі;

37 без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити у ньому;

38 і однак же вони в зібрання не запрошуються, на суддівському сідалищі не сидять і не міркують про судові ухвали, не вимовляють виправдання і засудження і не займаються притчами;

39 але підтримують побут житейський, і молитва їх – про успіх мистецтва їх.

                           39

1 Тільки той, хто присвячує свою душу роздуму про закон Всевишнього, буде шукати мудрості усіх древніх і тренуватися в пророцтвах:

2 він буде зважати на висловлювання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч;

3 буде досліджувати потаємний сенс висловлювань і займатися загадками притч.

4 Він буде проходити служіння серед вельмож і з’являтиметься перед правителем;

5 буде подорожувати по землях чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми.

6 Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який створив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і молитиметься за гріхи свої.

7 Якщо Господу великому угодно буде, він сповниться духом розуму,

8 буде виточувати слова мудрості своєї і у молитві прославляти Господа;

9 благоуправить свою волю і розум, і роздумуватиме про таємниці Господа;

10 він покаже мудрість свого навчання  і буде хвалитися законом завіту Господнього.

11 Багато хто прославлятиме знання його, і він не буде забутий повік;

12 пам’ять про нього не загине, й ім’я його житиме в роди родів.

13 Народи прославлятимуть його мудрість, і суспільство сповіщатиме хвалу його;

14 доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її.

15 Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй.

16 Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку;

17 благоухайте пахощами, як ливан;

18 цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню;

19 благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його,

20 піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так:

21 усі діла Господні дуже благотворні, й усяке повеління Його у свій час спов -ниться;

22 і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо все у свій час відкриється.

23 По слову Його стала вода, як стіг, і по тому, як прорекли вуста Його, з’явилися вмістилища вод.

24 У повеліннях Його – усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх.

25 Перед Ним діла усякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його.

26 Він проглядає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним.

27 Не можна сказати: » що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку. 28 Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу.

29 Але і гнів Його відчувають народи, як колись Він перетворив води на солончаки.

30 Дороги Його для святих прямі, а для беззаконних вони – спотикання.

31 Від початку для добрих створене добре, як для грішників – зле.

32 Головне зі всіх потреб для життя людини – вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія і одяг:

33 усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду.

34 Є вітри, які створені для помсти і в люті своїй посилюють удари свої,

35 під час устремління свого виливають силу і задовольняють лютощі Творця їх.

36 Вогонь і град, голод і смерть – усе це створено для помсти;

37 зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, що мстить нечестивим погибеллю, —

38 зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли буде потрібно, і свого часу не порушать слова Його.

39 Тому я від самого початку вирішив, обдумав і залишив у писанні,

40 що всі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час;

41 і не можна сказати: «це гірше того», бо усе, свого часу, визнане буде хорошим.

42 Отже, усім серцем і вустами співайте і благословляйте ім’я Господа.

                            40

1 Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх.

2 Думка про очікуване і день смерті породжує в них роздуми і страх серця.

3 Від Того, Хто сидить на славному престолі і до поверженого на землі і в поросі,

4 від того, хто носить порфіру і вінець і до одягненого в драння, —

5 у всякого досада і ревнощі, і збентеження, і неспокій, і страх смерті, і обурення, і сварка, і під час упокоєння на ложі нічний сон турбує розум його.

6 Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі:

7 будучи збентежений серцевими своїми мріями, як той,що втік з поля битви, під час безпеки своєї він прокидається і не може надивуватися, що нічого не було страшного.

8 Хоча це буває зі всякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім крат більше за це.

9 Смерть, убивство, сварка, меч, біди, голод, розруха і удари, —

10 усе це – для беззаконних; і потоп був для них.

11 Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море.

12 Усякий подарунок і несправедливість будуть винищені, а вірність стоятиме повік.

13 Маєтки неправедних, як потік, висохнуть і, як сильний грім при проливному дощі, прогримлять.

14 Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть.

15 Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисте коріння – на стрімкій скелі:

16 осока, при усякій воді і на березі ріки, скошується раніше усякої іншої трави.

17 Благотворіння, як рай, повне благословень, і милостиня перебуває повік.

18 Життя задоволеного своєю долею і трудівника – солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб.

19 Діти і побудовані міста увіковічують ім’я, але перевершенішим за те і інше вважається бездоганна дружина.

20 Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше – любов до мудрості.

21 Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них – приємний язик.

22 Приємність і краса жадані для очей твоїх, але більше за ту й іншу – зелень посіву.

23 Друг і приятель сходяться тимчасово, але дружина з чоловіком – завжди.

24 Брати і покровителі – під час скорботи, але вірніше за тих і інших рятує милостиня.

25 Золото і срібло утверджують стопи, але надійніше за те й інше визнається добра порада.

26 Багатство і сила підносять серце, але вищий за те – страх Господній:

27 у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги;

28 страх Господній – як благословенний рай, і одягає його усякою славою.

29 Сину мій! не живи життям жебрацьким: краще померти, ніж просити милостині.

30 Хто задивляється на чужий стіл,  того життя – не життя: він принижує душу свою чужими наїдками;

31 але людина розумна і благовихована застереже себе від того.

32 У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь займеться.

                             41

1 О, смерть! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях,

2 для людини, яка нічим не заклопотана й у всьому щаслива і ще в силах приймати їжу.

3 О, смерть! відрадний твій вирок для людини нужденної і знемагаючої  силами,

4 для престарілого і обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння.

5 Не бійся смертного вироку: пригадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю.

6 Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, або тисяча років, —

7 у пеклі немає дослідження про час життя.

8 Діти грішників бувають діти огидні і спілкуються з нечестивими.

9 Спадщина дітей грішників загине, і разом з плем’ям їх поширюватиметься безславність.

10 Нечестивого батька будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безславність.

11 Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього!

12 Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то отримуєте у наділ свій прокляття.

13 Усе, що із землі, повернеться в землю: так нечестиві – від прокляття у погибель.

14 Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться.

15 Турбуйся про ім’я, бо воно перебуватиме з тобою довше, ніж багато тисяч золота:

16 дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік.

17 Дотримуйтеся, діти, наставлення у світі;   а прихована мудрість і скарб невидимий – яка в них користь?

18 Краще людина, що приховує свою глупоту, ніж людина, що приховує свою мудрість.

19 Отже, соромтеся того, про що я скажу,

20 бо не усяку соромливість добре дотримувати і не все усіма схвалюється по істині.

21 Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем – неправди;

22 перед суддею і князем – злочину, перед зібранням і народом – беззаконня;

23 перед товаришем і другом – неправди, перед сусідами – крадіжки:

24 соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позиці і віддачі;

25 соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича,

26 відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці,

27 і не підходь до постелі її;

28 перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, —

29 повторення чуток і розголошування слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини.

                              42

1 Не соромся ось чого, і з лицемірства не гріши:

2 не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому,

3 суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям,

4 точності у вагах і мірах, — чи багато, чи мало набуваєш, —

5 неупередженості в купівлі і продажу,   і суворого виховання дітей, і – скривавити ребро худому рабові.

6 При поганій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай.

7 Коли що видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби усяку видачу і приймання за записом.

8 Не соромся напоумляти безрозсудного і глупого, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини.

9 Дочка для батька – таємна постійна турбота, і піклування про неї відгонить сон: у юності її – як би не відцвіла, а у заміжжі – як би не опротивіла;

10 у дівуванні – як би не опоганилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі – щоб не порушила подружньої вірності й у співжитті з чоловіком не залишилася безплідною.

11 Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею    у місті і докором у народі і не осоромила тебе перед громадою.

12 Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок:

13 бо як з одягу виходить міль, так від жінки – лукавство жіноче.

14 Краще злий чоловік, ніж улеслива жінка, — жінка, яка соромить до ганьби.

15 Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив.

По слову Господа явилися діла Його:

16 сяюче сонце дивиться на все, і все діло його повне слави Господньої.

17 І святим не надав Господь провістити про усі чудеса Його, які затвердив Господь Вседержитель, щоб всесвіт стояв твердо в славу Його.

18 Він проникає безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і проглядає в знамення віку,

19 звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного;

20 не минає Його ніякий помисел і не утаїться від Нього жодне слово.

21 Він влаштував великі діла Своєї премудрості і перебуває раніше віку і повік;

22 Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника.

23 Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри!

24 Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб, і усі покоряються Йому.

25 Усі вони – подвійні, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим:

26 одне підтримує благо іншого, — і хто насититься спогляданням слави Його?

                            43

1 Велич висоти, твердь чистоти, вид неба у славному явленні!

2 Сонце, коли воно являється, сповіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього!

3 У полудень свій воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть?

4 Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блистячи променями, воно засліплює очі.

5 Великий Господь, Який створив його, і по слову Його воно поспішно пробігає шлях свій.

6 І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку:

7 від місяця – вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти;

8 місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні;

9 це – глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній;

10 краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах!

11 По слову Святого зірки стоять по чину і не втомлюються на варті своїй.

12 Поглянь на веселку, і прослав Того, Хто створив її: прекрасна вона у сяйві своєму!

13 Величним колом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її.

14 Повелінням Його скоро сиплеться сніг, і швидко виблискують блискавки суду Його.

15 Розверзаються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи.

16 Могутністю Своєю Він укріплює хмари, і розбиваються камені граду;

17 від погляду Його стрясаються гори, і за повелінням Його віє південний вітер.

18 Голос грому Його приводить у трепет землю, і північна буря і вихор.

19 Він сипле сніг, подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його – як сарана, що опускається;

20 з краси білизни його дивується око, і спаданню його чудується серце.

21 І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, робиться загостреним.

22 Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на усякому вмістищі вод, і вода одягається ніби у лати;

23 поїдає гори, і випалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву.

24 Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки.

25 Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови.

26 Мореплавці розповідають про небезпеки на морі, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими:

27 бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ.

28 Через Нього все успішно досягає свого призначення, і все тримається словом Його.

29 Багато чого можемо ми сказати, і, проте ж, не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе.

30 Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за усі діла Свої.

31 Страшний Господь і вельми великий, і дивна могутність Його!

32 Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим;

33 і, величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, бо не осягнете.

34 Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є?

35 Багато приховано, що значно більше цього; бо ми бачимо малу частину діл Його.

36 Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість.

                            44

1 Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду:

2 багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку;

3 це були пануючі у царствах своїх і мужі, імениті силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах;

4 вони були керівниками народу при нарадах і в книжному навчанні.

5 Мудрі слова були у повчанні їх;

вони винайшли музичні лади і гімни записавши їх;

6 люди багаті, обдаровані силою, вони мирно мешкали в житлах своїх.

7 Усі вони були шановані між племенами своїми й у дні свої були славою.

8 Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для сповіщення хвали їх, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, наче не існували, і стали такими, наче не було їх, і діти їхні після них.

9 Але ті були мужі милості, яких праведні діла не забуваються;

10 у сімені їх перебуває добрий спадок; нащадки їх – у завітах;

11 сім’я їх буде тверде, і діти їхні – заради них;

12 сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не винищиться;

13 тіла їх похоронені в мирі, й імена їхні живуть у роди;

14 народи будуть розповідати про   їхню мудрість, а церква буде звіщати їх хвалу.

15 Єнох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів.

16 Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням;

17 тому зробився залишком на землі, коли був потоп;

18 з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не винищиться більше потопом.

19 Авраам – великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі;

20 він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним,

21 і на своїй плоті затвердив завіт і у випробуванні виявився вірним;

22 тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи;

23 обіцяв помножити його, як прах землі, і піднести сім’я його, як зірки, і дати їм спадок від моря до моря і від ріки до краю землі.

24 Й Ісааку ради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт;

25 і воно ж спочило на голові Якова:

26 Він ущедрив його Своїми благословеннями, і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її, і розділив між дванадцятьма колінами.

27 І утворив від нього чоловіка милості, який придбав любов в очах усякої плоті

                           45

1 улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна.

2 Він порівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам;

3 Він його словом припиняв чудесні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї.

4 За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей,

5 сподобив його чути голос Його, ввів його у морок

6 і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля – постановам Його.

7 Він підвищив Аарона, подібного до нього святого, брата його з коліна Левіїного, —

8 уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою і опоясав його поясом слави;

9 Він одягнув його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг:

10 у спідній одяг, в подир та ефод;

11 і оточив його золотими яблуками і вельми багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його;

12 одягнув його одягом святим із золота і гіацинтової вовни і крученого вісону художньої роботи, словом суду, уримом і тумимом,

13 червленим тканням майстерної роботи, дорогоцінними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен по числу колін Ізраїлевих;

14 на кидарі його – золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, справа мистецтва, жадана для очей.

15 Раніше нього не було цього від віку:

16 хто не належав до його племені не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи.

17 Жертви їх приносяться щодня, завжди по два рази.

18 Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм:

19 йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його;

20 Він обрав його з усіх  живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій;

21 Він дав йому Свої заповіді і владу в постановах судових, щоб учити Якова одкровенням і наставляти Ізраїля у законі Його.

22 Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, що пристали до Дафана й Авірона, і скопище Корея в люті і гніві;

23 Господь побачив, і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву.

24 Він учинив над ними чудо, винищивши їх полум’ям вогню Свого.

25 І помножив славу Аарона і дав йому спадщину – відділив їм початки плодів:

26 перш за все підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його;

27 але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому ділянки між народом, бо Він Сам наділ і спадщина його.

28 Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпаданні народу, встояв у доброму стані душі своєї і умилостивив Господа до Ізраїля;

29 тому укладений з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належала гідність священства навіки.

30 Як за завітом з Давидом, сином Ієсея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його.

31 Та дасть нам Бог мудрість у нашому серці – судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх.

                            46

1 Сильний був у битвах Іісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах.

2 Відповідно до імені свого, він був великий у порятунку вибраних Божих, коли мстив повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його.

3 Як він прославився, коли підняв руки свої і спрямував меч на міста!

4 Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні.

5 чи не його рукою зупинено було сонце, і один день був як два?

6 Він у поклику звернувся до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його:

7 каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори,

8 щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки слідував за Всемогутнім.

9 І у дні Мойсея він проявив благодіяння, він і Халев, син Ієфонії, — тим, що вони протистояли ворогуючим, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство.

10 І вони тільки двоє з шестисот тисяч тих, що подорожували були врятовані, щоб ввести народ у спадщину – у землю, що тіче молоком і медом.

11 І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старості, зійти на висоту землі, і сім’я його отримало спадщину,

12 щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо слідувати Господу.

13 Також і судді, кожен за своїм ім’ям, яких серце не помилялося і які не відверталися від Господа, — та буде пам’ять їх у благословеннях!

14 Та процвітуть кістки їх від місця свого,

15 і ім’я їх та перейде до синів їх у прославлянні їх!

16 Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму;

17 він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова;

18 по вірі своїй він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння.

19 Він у поклику звернувся до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, —

20 і Господь загримів з неба і в сильному шумі чутним зробив голос Свій,

21 і винищив вождів тирських і всіх князів Филистимських.

22 Ще завчасно вічного упокоєння свого, він свідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому.

23 Він пророкував і по смерті своїй, і передбачив цареві смерть його, й у пророцтві підвищив із землі голос свій, що беззаконний народ винищиться.

                            47

1 Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида.

2 Як тук, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих.

3 Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами.

4 В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу,

5 коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа?

6 Бо він звернувся до Господа Всевишнього, і Він дав міць правиці його – уразити людину, сильну у війні, і піднести ріг народу свого.

7 Так прославив народ його десятками тисяч і восхвалив його в благословеннях Господа, як достойного вінця слави,

8 бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих Филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх.

9 Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали;

10 від усього серця він оспівував і любив Творця свого.

11 І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспів.

12 Він дав святам благоліпність і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оповіщали святилище.

13 І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царственний і престол слави в Ізраїлі.

14 Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо.

15 Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки.

16 Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму!

17 Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами;

18 ім’я твоє пронеслось до віддалених островів, і ти був улюблений за мир твій;

19 за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни.

20 В ім’я Господа Бога, найменованого Богом, Ізраїля,

21 ти зібрав золото, як мідь, і помножив срібло, як свинець.

22 Але ти нахилив стегна твої до жінок і поневолився їм тілом твоїм;

23 ти поклав пляму на славу твою і осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство.

24 Але Господь не залишить Своєї милості і не зруйнує жодного із діл Своїх, не винищить нащадків обраного Свого і не викоренить сім’я того, хто полюбив Його.

25 І Він дав Якову залишок, і Давиду – корінь від нього.

26 І спочив Соломон з батьками своїми, 27 і залишив після себе від сім’я свого безумство народу,

28 мізерного розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свою нараду,

29 Й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему вказав шлях гріха.

30 І вельми примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї;

31 і посягали вони на усяке зло, доки не прийшла на них помста.

                           48

1 І повстав Ілля-пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник.

2 Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх;

3 словом Господнім він замкнув небо і три рази зводив вогонь.

4 Як прославився ти, Ілля, чудесами твоїми, і хто може порівнятися з тобою у славі!

5 Ти воздвиг мертвого від смерті і із пекла словом Всевишнього;

6 ти зводив у погибель царів і знатних з ложа їх;

7 ти чув на Синаї викриття на них і на Хориві суди помсти;

8 ти помазав царів на відплату і пророків – у спадкоємці собі;

9 ти вихоплений був вогненним вихором на колісниці з вогненними кіньми;

10 ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж обернеться він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова.

11 Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, — і ми життям поживемо.

12 Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його

13 й у дні свої не тріпотів перед князем, і ніхто не пересилив його;

14 ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його.

15 І за життя свого творив він чудеса, і після смерті дивні були діла його.

16 При всім тім народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї і розсіяні по всій землі.

17 І залишилося вельми мало народу і князь з дому Давидового.

18 Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи.

19 Єзекія укріпив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю і влаштував сховища для води.

20 У дні його зробив нашестя Сеннахирим і послав до нього Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй.

21 Тоді затрепетали серця і руки їх, і вони мучилися, як породіллі;

22 і звернулися вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої,

23 і Святий скоро почув їх із неба і визволив їх рукою Ісаї;

24 Він уразив військо ассирійців, і Ангел Його винищив їх,

25 бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповідав пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх.

26 У його дні сонце відступило назад, і він додав життя царю.

27 Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і утішав тих, що тужили в Сионі;

28 до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше ніж воно виконалося.

                             49

1 Пам’ять Іосії – як суміш фіміаму, приготована мистецтвом мироварника:

2 в усяких вустах вона буде солодка, як мед і як музика при частуванні вином.

3 Він успішно діяв у наверненні народу і винищив мерзоти беззаконня;

4 він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя.

5 Окрім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили,

6 бо залишили закон Всевишнього; царі Іудейські припинилися:

7 бо передали ріг свій іншим і славу свою – чужому народові.

8 Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як провістив Ієремія,

9 якого вони ображали, хоча він ще в утробіі освячений був у пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати.

10 Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому в херувимській колісниці;

11 він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, які виправляли дороги свої.

12 І дванадцять пророків – та процвітуть кістки їх від місця свого! — утішали Якова і рятували їх вірною надією.

13 Як звеличимо Зоровавеля? І він – як перстень на правій руці;

14 також Іісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу.

15 Велика пам’ять і Неємії, який воздвиг нам упавші стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші.

16 Не було на землі нікого зі створених, подібного Єноху, — бо він був вихоплений від землі, —

17 і не народився такий муж, як Йосип, глава братів, опора народу, — і кості його були пошановані.

18 Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище від усього, що живе у творінні – Адам.

                          50   

1 Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм:

2 ним покладена основа подвійного узвишшя – зведення високої огорожі храму;

3 у дні його зменшене водосховище, окружність мідного моря;

4 щоб оберегти народ свій від лиха, він укріпив місто проти облоги.

5 Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму!

6 Як уранішня зірка серед хмар, як місяць повний днями,

7 як сонце, сяюче над храмом Всевишнього, і як веселка, сяюча у величних хмарах,

8 як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї при джерелах вод, як гілка ливану в літні дні,

9 як вогонь з ладаном у кадильниці,

10 як кований золотий посуд, прикрашений усякими коштовними каменями,

11 як маслина з плодами і як кипарис, що підноситься до хмар.

12 Коли він приймав розкішний одяг і одягався у всю величну прикрасу, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища.

13 Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, —

14 довкола нього був вінець братів, як паростки кедра на Ливані, і вони оточували його як фінікові віти,

15 і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля.

16 У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителеві,

17 він простягав свою руку до жертовної чаші, лив у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника у пахощі благоухання Вишньому Всецарю.

18 Тоді сини Ааронові вигукували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім.

19 Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богові Вишньому;

20 а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у просторому храмі лунав солодкий спів,

21 і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому.

22 Тоді він, зійшовши, піднімав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми передати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його;

23 народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього.

24 І нині всі благословляйте Бога, Який скрізь звершує великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і поступає з нами за милістю Своєю:

25 хай дасть Він нам веселість серця, і хай буде у дні наші мир в Ізраїлі до днів віку;

26 та збереже милість Свою до нас і у свій час та позбавить нас!

27 Двома народами гребує душа моя, а третій – не народ:

28 це ті, що сидять на горі Сеїр, Филистимляни і нерозумний народ, який живе в Сикимах.

29 Учення мудрості і розсудливості накреслив у книзі цій я, Іісус, син Сирахов, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого.

30 Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставленнях, — і хто покладе їх на серце, той зробиться мудрим;

31 а якщо буде виконувати, то все зможе; бо світло Господнє – шлях його.

                           51

1 Прославлю Тебе, Господи Царю, і вихвалю Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє,

2 бо Ти був мені покровителем і помічником

3 і позбавив тіло моє від погибелі і від сіті наклепницького язика, від уст тих, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником

4 і позбавив мене, по багатству милості і ради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене,

5 від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав,

6 від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів,

7 з глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного.

8 Душа моя близька була до смерті,

9 і життя моє було поблизу прірви пекла:

10 з усіх боків оточували мене, і не було помічника; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його.

11 І пригадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку,

12 що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе і спасаєш їх від руки ворогів.

13 І я підніс від землі моління моє і молився про позбавлення від смерті:

14 голосно звернувся я до Господа, Батька Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей пихатих.

15 хвалитиму ім’я Твоє безперестанку І буду оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута;

16 Ти спас мене від загибелі і позбавив мене від злого часу.

17 За це я прославлятиму і хвалитиму Тебе і благословлятиму ім’я Господа.

18 Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я мандрувати, відкрито шукав я мудрості у молитві моїй:

19 перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє,

20 серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юності моєї.

21 Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній  багато наставлень для себе:

22 мені був успіх у ній.

23 Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість.

24 Я зважився слідувати за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь.

25 Душа моя подвизалася ради неї, й у ділах моїх я був точний;

26 простягав руки мої до висоти і усвідомлював моє неуцтво.

27 Я спрямував до неї душу мою, і серцеце моє передав їй із самого початку –

28 і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею.

29 І подвиглась внутрішність моя, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання.

30 У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його.

31 Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання,

32 бо ви потребуєте цього і душі ваші сильно жадають.

33 Я отверзаю вуста мої і говорю: набувайте її собі без срібла;

34 підхиліть шию вашу під ярмо її, і хай душа ваша приймає учення; його можна знайти близько.

35 Бачите своїми очима: я небагато потрудився – і знайшов собі велике заспокоєння.

36 Набувайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота.

37 Хай радіє душа ваша про милість Його, і не соромтеся хвалити Його;

38 робіть свою справу завчасно, і Він свого часу віддасть вашу нагороду.

 

 

   Паралельні місця:

   Гл.1. (1) 3 Цар.3,9. Як.1,5. (2) Сир.18,8. (4) Притч. 8.22. Кол.1.15. (5) Пс.118, 101. (6) Прем.9,13. Іс.40, 13, Рим.11,34. (7) Пс. 46,3; 75,8. (9) Як.1,17. (10) 1 Кор.2,14. (11) Єр.9. 24. Притч.4,9. (12) Притч.10,27; 14.27;19,23. (13) Іов.42,12. (15) Притч.1,7;9,10. (17)  Втор.28,5. Прем.7,11. (18) Притч.1,7. (19) Втор. 4,6. (20) Пс. 91,13. (21) Бут.39,8 (22) Як.1,20.(27)Притч. 15,33. (28) Сир.28, 23. Мф.8,24. Як. 4,8. (30) Лк. 18,  14. Діян.13,10. 1 Кор.4,5.

   Гл.2. (1) Мф.4,1. 1 Пет.4,12. 2 Тим.3,12. (2) 2 Тим. 2,3. (5) Притч.17,3. Прем.3,6. (10) Пс.36, 25. (12) 3 Цар.18,21. (15) Ін.14,21. (18) 2 Цар. 24,14.

   Гл.3. (3) Вих..20,12. Втор.5,16. Сир.8,12. Еф. 6,2. (8) Сир.7,29. Мф.15,4. Мк.7,10. (9) Бут.27,27. Втор. 33,1. (18) Флп.2,3. (19) Іс.66,2. Як.4,6. (21) Рим.12,3. (23) Діян.19,14-15. (26) Єр.6,7. (28) Притч.16,18.   Дан. 5,20. (29) Ін.8,47. (30) Пс.40,2. Дан.4,24. Мф.5,7.

   Гл.4. (1) Втор.15,4. Тов.4,7. Лк.11,41. (2) Притч.3, 27. (3) Сир.7,11. (5) Мф.5,42. Лк.6.30. (7) Флп.4,8. (9) Бут. 14,14. (10) Іов.29,12-13. (11) Іс.49,15. (14) Пс.1, 3. (16) 1 Цар.15,22. Притч. 8,12.  (19) Притч.3,12. (23) Рим. 12,11. (25) Сир.41, 19-20. (29) Тит.1,9. (30) 1 Ін.1,9. (32) Лк.13,24. 2 Кор13,8. 1 Тим.6,12. (35) Діян.20,35.

   Гл.5. (1) Лк.12,19. (3) Пс.10,4. (4) Рим.2,4; 6,1. (7) Втор.32,22. Пс. 2,12. Єр. 15,14. (8) Сир.18, 22. (10)  Іов 20, 20, Притч.11,4 (11) Еф. 4, 14. (12) Іов. 20, 3.   (13) Як. 1,19. (15) Притч. 12,13. (16) Лев.19,16. Пс.    14,3-4. Притч.16,28.

   Гл.6. (2) Рим.12,16. (5) 1 Кор.13,7. (6) Рим.12,18. (7) Мих. 7, 5. Мф. 10, 36. (8) Сир. 37,4. (12) Притч. 19,4. (14) Сир.25,12. (18) 2 Тим.3,15. (30) Мф.11,29.     (35) Сир.8,9,11. (36) Лук.21,38. (37) Втор.6,9;11,19.

   Гл.7. (3) Ос.10,12. Притч. 22,8. (4) Мф. 20, 22. (5) Іов.9,2,20 Пс.142,2. Притч.20,9. Еккл.7,16. Лк.18,11. (9) Ос.8,13. Мих. 6, 7. (10) 1 Тим. 2.8. Як.1,6. (11) 1 Цар. 2, 7. (14) Мф.6,7. (15) Бут.3,17,19. (17) Як.4,10. (18) Іс.66,24. (19) Мк. 9, 44. (20) Притч. 27, 10. (22) Лев 19, 13. Втор.24,14. (24) Втор.25,4. (25) Сир. З0, 12. (26) Сир. 42,9. (29) Тов. 4,3. Сир.3, 8. (31) Втор. 12,19. (33) Левіт.2,3. 1 Тим. 5, 17. (34) Мф. 10, 10. 1 Кор.9,14. (35) Пс.40,2. (36) Рим.14,18. Тов.1,21. (37) Як.1,27. Рим. 12, 15. (38) Мф. 25, 36. (39) Плач. 1, 9.

   Гл.8. (1) Сир.13, 3. (2) Мф. 5, 25. (3) Сир. 31,6. (4) Як.3,6. (6) Ін. 8,7. 2 Кор. 2,7. Гал. 6, 1. (7) Лев.19,32. (8) Мих.7,8. Притч.24,17. (9) Сир.6,35. (11) Сир.6, 35. (15) Сир.29,4. (16) Притч.6,1. (18) Бут. 4,8. Притч.22,24.

Гл.9. (1) Чис.5,14. Притч.6,34. (2) 1 Пет.3,1 (3) Притч.7,5. (4) Притч.5,3. (5) Бут.6,2. Іов 31,1. (6) Притч.5,8. Лк.5,13. (8) Мф.5.28. (9) 2 Цар.11,2. 3 Цар.11,!. (12) Притч.27,10. (13) Лк.5,39. (14) Суд. 9,3. 2 Цар.15,11. Пс.36,35. (23) 1 Цар.22,9. Притч.16,27.

   Гл.10. (1) Притч.20,8. (2) 3 Цар.12,14. Притч.29, 12 (3) 3 Цар.12,11. (4) Пс.126,1. Прем.6,4. (6) Лев. 19,17. (7) 1 Пет.5,5. (8) Прем. 6,1. Дан.4,14. Сир.11 (9) Іов 13,28. Сир.40,2. (13) Іов 17,14. Іс.14,11. (14) Бут.3,5. (15) Есф.5,14. (16) 1 Пет.5,5. (17) 1  Цар. 2,8. (19) Бут.19,24. (24) 1 Пет.2,17. (25) Єр.9,          23-24. (26) Як.2,5-6. (27) Юдиф 16,19. (28) Притч.17,2. (30) Притч. 12,9; 28,19. (31) Як.1,2. (33) Сир.    13,28. (34) Еккл.7,12.

   Гл.11. (1) Бут.41,40. Дан.6,3. (2) 1 Цар.16,7. (4) Діян. 12,21. Лк.16,19. (5) 1 Цар.16,13. (6) Есф.7,9-10. (7) Втор.13,14. (8) Притч.18,14. (10) Лк.10,41. (11)  Притч.21,5. 1 Тим.6,9. (14) Іов.1,21. Єз.28,4. (17)  Лк. 12,19-20. (18) Еккл.9,12. Єр.17,11. (19) Мф.10,       22. (21) 1 Цар.2,7. (24) Сир.5,1. Одкр.3,17. (25) Сир.   18, 25. (26) Сир.17,19. (30) Єр.5,27. (32) Сир.28,13.

   Гл.12. (2) Притч.19,17. Мф.10,41. (3) Притч.17,13. (4) Гал.6,10. (5) 2 Сол.3,10. (6) Втор.32,35. (8) Сир. 6,8. (10) 3 Цар.2,23. Притч.11,9. (13) Пс.57,6. (15)    Пс. 54,22. Єр.41,6.

   Гл.13. (1) Втор.7,3-4. Сир.8,5. (4) Пс.72,6. (19) Сир.27,9. (21) 2Кор.6,15. (23) Іов 24,4. Як.5,4. (28) Діян.12,22. (30) Пс.61,11. Притч.30,9. (31) Сир.19, 26. (32) Еккл.8,1.

   Гл.14. (1) Сир.19,17. Як.3,2. (2) 1 Ін.3,21. (3) Сир. 31,28. (4) Еккл.5,9. (6) Притч.11,17. (9) Притч. 27,20 Кол.3,5. (10) Сир.31,14. (11) Чис.18,29. Притч.3,9.(12) Євр.9,27. (13) Тов. 4,7. Сир.4,1. Лк.14,13. (14 Лк.16,19. (15) Лк.12,20. (16) Лк.6,38. (18) Іс.40,6. Як 1,11. 1 Пет. 1,24. Бут.2,17. (19) Еккл.1,4. (21) Втор. 6, 7. Пс.1,2. (24) Притч.8,34. (26) Еф.6,4.

   Гл.15. (2) Іс.66,13. (3) Ін.4,14. Еф.5,17. (7) Притч. 14,6. (9) Пс.49,16. Іс.52,7. 2 Тим.3,7. (10) Сир.39,8. (11) Пс.5,5. (12) Як.1,13. (14) Бут.!,27. (15) Мф.19, 17. (17) Єр.21,8. (19) Пс.33,16. (20) Пс.5,5. Ос.5,5.

   Гл.16. (3) Прем.4,1. (5) Притч.11,11. (7) Чис.11,1. Втор.29,20. (8) Бут.6,4,7. (9) Бут.11,19,24. (10) Бут.19,24. (11) Вих..12,37. Чис.14,22;26,65. (12) 1 Цар.2,6. (14) Еккл.8,12. Прем.3,9. (15) Мф.10,42. (16) Іов 22,14. Сир.23,25. (18) 2 Пет.3,10. (19) Пс.17,8. (21) Рим.11,33. (22) Іов 12,13. (26) Бут.1,1-31. (27)  Іов 9,9. Пс.147,6. (31) Еккл.3,21.

   Гл.17. (1) Бут.2,7;5,1. Прем.2,23. (3) Бут.1,27. (4) Бут.1,28;9,2. (5) Бут.2,20. (9) Втор.4,13; Рим.7,10. (10) Бут.12,1. Вих.20,1. (14) Прем.6,3. Рим.13,1. (15) Втор.4,20. (16) Сир.23,27-28. (17) Пс.89,8. (18) Сир. 29,15. (19) Мф.16,27. (21) Єр.3,12. (22) Пс.33,15. (24) Пс.6,6; 113,25. Іс.38,18-19. (27) Пс.102,13. Еф.2, 3,7. (30) Рим.8,7. 1 Кор.2,14. (31) Бут.3,10;18,27.

   Гл.18. (1) Бут.1,31. (6) Лк.17,10. (8) Пс.89,10. (9) 2

Пет.3,9; Прем.12,18. (11) Єз.13,23. (12) Мф.5,45; 6,12. (13) Пс.117,18; (15) Сир.20,15;41,28. (17) Притч.16,24; 25,11. (20) Лк.4,23. (21) Лк.6,42. (22) Пс.94,8. Рим.12,11. (24) Сир.1,30. (25) Мф.14,20. (26) Євр.13,3.(27) Притч.28,14. (28) Притч.1,5. (30) Рим.6,12; 8,13. (32) Лк.16,19.

   Гл.19. (1) Притч.21,17. (2) 3 Цар. 11,1,4. Ос.4,11. (4) Притч.15,14. Мф.11,7. (11) Сир.27,18. (14) Мф.18, 15. (17) Сир.14,1. (21) Мф. 11,25. (22) Іс. 5, 20.   (26) Сир.13,31. Притч. 6,12-13. (28) Притч. 25, 15.

   Гл.20. (1) Пс.140,5. Притч. 25,12. (4) Сир. 30,21. (7) Еккл.3,7. Притч. 25,11. (8) Притч. 10,19; 17,28. (9) Притч. 10,2. (11) Притч. 16,18. 1Пет. 5,5. (13) Сир.18, 17. (15) Сир. 18, 15. (16) Пс. 40,10. (20)  Притч. 25, 11. (27) Бут. 41, 38-39,  Дан. 2, 46, 48. (28)  Притч.12, 11. (29) Вих..23,8. Втор.16,19. (30) Сир. 41,17.

   Гл.21. (1) Сир.17,21. (2) Втор.32,33. Іс.59,5. 1Кор. 15,56. (4) Євр.2,2. Яяк.1,15. 1 Пет.2,24. (5) Сир.10, 17. (7) Притч.13,13. (9) Притч.28,22. (10) Бут.19,24. (11) Мф.7,13. (12) Сир.32,25. (13) Сир.1,20. (15) Сир.19,22. (16) Притч.18,4. (18) Іов 21,14. Єз.5,6. Ос.4,6. (28) Еккл.10,12. (31) Сир.5,16; 28,15.

   Гл.22. (3) Притч.17,21. (6) Сир.19,28. (9) Сир.38, 16. (10) 1 Сол.4,15. (11) Бут.50,10; Чис.19,11.  2 Цар.11,27. (15) Сир.21,19. (16) Притч.27,3. (18) Єз. 10 (20) Прем.17,11. (24) Сир.27,17. (31) Пс.140,3. Притч.21,23.

   Гл.23. (4) Гал.5,24. (9) Вих.20,7. Мф.5,34. (11) Лев. 19,12. Втор.5,11. (12) Лев.5,4. (14) Лев.24,15-16. (16) Мф.5,33. (17) Сир.3,3. (19) Притч.10,18. (22) Євр.13, 4. (23) Притч.9,17. (24) Іс.29,15. (25) Єз.8,12. (27) Сир.17,16. Євр.4,13. (28) Єр.23,24. (29) Пс.138,16. (30) Лев.20,10. (32) Втор.22,22. Ін.8,5. (33) Втор.22, Єз.16,40. (34) Прем.3,16. 4,3. (35) Чис.5,27. (36) Пс.18,11.; 118,72.

   Гл.24. (1) Втор.4,6. 1 Кор.1,24. Як.3,17. (3) Євр.1, 3. (5) Прем.1,7; 12,1. (10) Притч.8,22. (15) Втор.34, (20) Ін.15,1.(21) Іс.55,1. Притч.9,5. (22) Пс.18,11. (23) Ін.4,14. 7,37. (24) Вих.24,3. (27) Бут. 2,11. (28) Нав.3,15. (29) Ам. 8,8. (30) 1Кор.13,9. (31) Рим. 11, (34) Флп.1,9. (35) Пс.18,9. Іс.60,1. (36) Авв. 2,3.

   Гл.25. (1) Пс.132,1. (3) Притч.30,21. (4) Дан.13,10. (5) Притч.6,6. (7) Притч.16,31. (10) Бут.3,15; 45,26. (11) Як. 3,2. (15) Бут.27,6. Суд.16,4. (17) Бут.3,1. (18) Притч.21,19. (23) Бут.34,1. Суд. 16,4. 2 Цар.11, 2. (27) Бут.3,6. 1 Тим.2,14.

   Гл.26. (1) Притч.11,16; 12,4; 14,1. (3) Притч.18,23. (7) Сир.25,23. (12) Сир.42,11.(16) Єз.24,16.

   Гл.27. (1) 1 Тим.6,9. (5) Притч.27,21. (6) Притч.26, 24. (9) Сир.13,12. (11) Притч.15,4. Еф.4,29. (14) Сир. 23,10. Іов 4,15. (16) Притч.11,13. Сир.19,10. (19) Сир.6,14. (21) Сир.37,2. (22) Сир.22,24. (24) Притч.10,10. (28) Рим.12,19. (29) Притч.26,27.

   Гл.28. (1) Втор.32,35. Рим.12,19. (2) Мф.6,14. (4) Мф.6,15. (6) Сир.7,339. (7) Лев.19,18. (11) Притч.26, (12) Притч.17,11. (14) Притч.11,12. (16) Притч.16,28; 17,20. (20) Притч.18,7. Єр.9,8. (29) Як.3,3.

   Гл.29. (1) Пс.36,26. (2) 2 Кор.8.14. (4) Сир.8,15. (12) Втор.15,7. Іс.58,7. (13) Як.5,3. (14) Втор.26,11. Мф.6,20. (15) Тов.4,7. Сир.17,18. Дан.4,24. Лк.11, 41. Діян.10,4. (20) Притч.11,15. (24) Сир.39,32. (27) Бут.19,9.

   Гл.30. (1) Притч.13,25. (12) Сир. 7,25. (19) Дан.  14,7. (21) Сир.20,4. (22) Притч. 15,13. (23) Притч.14,30; 15,13; 17,22. (25) 2Кор.7,10. (26) Іов.5,2.

   Гл.31. (2) Дан.6,18. (5) Сир.27,1. 1 Тим.6,9. (6) Сир.8,3. (8) Лк.6,24. Пс.61,11. 1 Тим.6,17-18. (13) Притч.23,1. (14) Притч.23,6. Сир.14,10. (18) Сир.37,33. (22) Еккл.5,11. (24) Сир.32,15. (27) Притч.22 (28) 1 Цар.25,10. (29) Юдиф 12,20. Іс.5,22. (31) Суд.9,13. Притч.31,4. (32) Пс.103,15.

   Гл.32. (4) Іов 12,12-13. (6) Еккл.3,7. Сир.20,7. (15) Втор.8,10. (16) Єр.25,3.(17) Сир.14,21. 2 Пет.2,20. (22) Притч. 15,19. (23) Мих. 7,6. (24) Пс.36,5. (25) Пс.33,11.

   Гл.33. (3) Пс.18,8. Тит.1,9. Євр.13,9. (5) Сир.21, 28. (7) Кол.2,16. (8) Бут.2,3. (9) Лев.23,2. (10) Бут.2,      7. (11) Еф.3,10. 1 Кор.12,4-5. (13) Іс.45,9. Рим.9,20. (14) Сир.42,25. (17) Сир.24,37. (18) Прем.6,2. (26) Притч.29,21. (33) Сир.7,22.

   Гл.34. (1) Сир.5,6. Єр.29,8. (4) Мф.12,34. (6) Бут.20,3; 37,5. 3 Цар.3,5. (8) Мф.15,9. Кол. 2,8,22. (13) Пс.55,12. (14) Пс.3,4; 90,2. (15) Пс.127,1. (16) Пс.33,16. (18) Притч. 21,27. (19) Притч.15,8; 21,27. (20) Іс.66,3. (21) Втор.24,15. Сир.7,22. (22) Лев.19, (25) Чис.19,11. (26) 2 Пет.2,22.

   Гл35. (1) 1 Цар.15,22. Притч.21,3. Євр.7,22. (2) Тов.4,8. Флп.4,18. (3) Іс.1,11. (4) Вих..23,15. Втор. 16,16. (5) Бут.4,4. (7) Вих.23,19. (8) 2 Кор.9,7. (9) Тов.4,8.(12) Втор.10,17.(15) Вих..22,22. Втор.27,19 (17) Як.5,16. (18) Вих..2,24. (19) 2 Пет.3,9. (21) Пс.61,13. Рим.2,6. 2 Сол.1,6.

   Гл.36. ((3) Єр.10,25. (4) 4 Цар.19,19. (12) Вих..4, 22. (18) Чис.6,23. (24) 2 Єзд.4,18-19.

   Гл.37. (3) Як.3,15. (4) Сир.6,7. (15) Сир.6,35. (16) Сир. 6,17. (18) 3 Цар.12,7. (20) Сир.38,22. (21) Притч.18,21. (26) Сир.4,16. (29) Прем.8,9. (31) 1 Кор.6,12; 10,23. (32) Сир.31,19.

   Гл.38. (5) Вих.15,25. (8) Як.1,17. (9) Іс.38,2-3. Як. 5,14. (10) Іс.1,16. Як.4,8. (15) Втор. 28,21. (16) 1  Сол.4,13. (17) Притч.15,13. (18) Притч.17,22. Сир.30,25. (21) 2 Цар.12,23. (23) 2 Цар.12,20. (32) Єр.18,3. Прем.15,7. (36) Сир.10,30.

   Гл.39. (3) Тит.1,9. (6) Пс.118,47. Еф.3,14. Флп.1, 1 Цар.12,23. (7) 1 Кор.2,13. 2 Тим.2,7. (8) Втор.32,2. Іс. 55,10-11. (12) Притч.10,7. (13) 2 Тим. 2,2. (17) Флп.4,18. (21) Бут. 1, 31. (23) Вих.14, 21. Нав.3,16. (25) Пс.138, 1. (26) Еккл. 1, 9. (28) Пс. 64, 11.   (29) Пс.93,10. (30) Пс.17,27. Лк.7,35. (31) Рим.8,28 Бут.1,17. (32) Сир.29,24. (36) Пс.147,6-7. (37) Сир.40,10. (38) Іов 37,12. (40) Бут.1,31.

   Гл.40. (1) Бут.47,9. Іов.14,1. Пс.89,10. (2) Еккл.1,8. Євр.9,27. (3) Пс.81,7. Прем.6,5. (5) Іов.7,13. (10) Бут.7,123. (11) Бут.3,19. Еккл.12,7. Сир.41,13. (13) Іов.6, (14) Пс. 36, 20. (15) Прем. 4,4. (18) Флп. 4, 12. 1 Тим. 6,6. (19) Притч.31,23. (20) Пс.103,15. (24) Лк.16,9. (26) Сир.1,20. (27) Тов.4,21. Пс.33,10.

   Гл.41. (3) Іов 5,26. (5) Пс.88,49. (7) Прем.4,13. (8) Прем.3,12. (9) Іов 20,10. (10) Прем. 3,16. (13) Бут.3, 19. Сир.40,11. (15) Притч.22,1. (16) Еккл.7,1. (19) Сир.4,25. (26) Вих..20,17. Іов 31,1. Мф.5,28. (28) Сир.18,15; 20,15. (29) Сир.19,24; 27,18.

   Гл.42. (1) Втор. 1,17. Як.2,1. (2) Вих.23,6. Лев.19, Втор.1,16. (5) Сир.33,27,30. (9) Сир.7,26. (11) Сир.26,12. (12) Іов 31,1. (13) Притч.7,27. (15) Рим.1,20.(18)Пс.7,10. Єр.17,10. Діян.1,24.(19) Пс.138,2. (21) Пс.89,3.(22) Рим.11,34. 1Кор.13,9.(25) Сир.33,14.

   Гл.43. (1) Пс.18,2. Рим.1,20. (2) Пс.135,8. (3) Пс.18,7. (5) Прем.13,3. (6) Пс.135,9. Рим.1,20. (12) Бут.9,13. (13) Пс.103,2. (17) Наум 1,5. (21) Пс.147,5-6.(25) Іов 38,10. (26) Пс.106,23. (27) Пс.103,25. (28) Пс.32,6. Діян. 17,28. Євр.1,3. (30) 1 Кор.15,28. Пс. 70,15. (31) Пс.95,4. (34) Пс.105,2. (35) 1Кор.13,9. (36) Пс.24,14.

  Гл.44. (11) Вих.20,6. (13) Притч.10,7. (15) Бут.5,24. Прем.4,10. Євр.11,5. (16) Бут.6,9; 7,1. Прем.10,4. Євр.11,7. (18) Бут.9,11. (19) Бут.17,4. (20) Бут.17,10. (21) Бут.22,16. (22) Бут.12,3; 22,16-18. (23) Бут.13,16. Пс.71,8. (24) Бут.26,3. (25) Бут.27,28. (26) Втор.32,9. (27) Вих.2,10; 11,3.

  Гл.45. (3) Вих.11,3. (5) Вих.19,19. (6) Вих.19,5; 31,18. (7) Вих. 4,27. (9) Вих.28,2. (11) Вих.28,33-35. (14) Вих.28,36. (18) Лев.8,12. (19) Чис.18,19. Втор.11,21. (22) Чис.16,1. (23) 16,31. (24) Чис.16,35. (27) Чис.18,20. (28) Чис.25,7,13. (29) Чис.25,12-13. Мак.2,54. (30) Пс.88,5.

   Гл.46. (1) Чис.27,18. (3) Нав.6,1; 8,21; 10,1. (5) Нав.10,12. (9) Чис.14,6-7. (10) Чис.26,65. (11) Нав.14,11. (14) Сир.49,12. Іс.66,14. (16) 1 Цар.10,1. (17) 1 Цар.7,15. (18) 1 Цар.10,9. (19) 1 Цар.7,9. (20) 1 Цар.7,10. (22) 1 Цар.7,10. (23) 1 Цар.28,17,19.

   Гл.47. (1) 2 Цар.7,3. 1 Пет.17,2. (3) 1 Цар.17,34. (4) 1 Цар.17,49. (7) 1 Цар.18,7. (8) 2 Цар.8,1. (10) 2 Цар. 23,1. (11) 1 Пет.25,1. (12) 1 Пет.16,4. (13) 2 Цар.12, 13. (14) 3 Цар.1,35. (15) 3 Цар.2,12; 5,4-5. (16) 3 Цар. 4,29. (17) 3 Цар.4,32. (18) 3 Цар.10,1. (21) 3 Цар.10,  27 (22) 3 Цар.11,1. (23) 3 Цар.12,16. (26) 3 Цар.11,43  (27) 3 Цар.12,13. (29) 3 Цар.12,28. (30) Втор. 4,26.

   Гл.48. (1) Єр.5,14. Ін.5,35. (3) 3 Цар.17,1. (4) 3 Цар.18,38. 4 Цар.1,10. (5) 3 Цар.17,22. (6) 3 Цар.21, 19. 4 Цар.5,4. (7) 3 Цар.21,19. (8) 3 Цар. 19,16. (9) 4 Цар.2,11. (10) Мал..4,6. (13) 4 Цар.2,11. (14) 4 Цар.13,21. (15) 4 Цар.2,14; 13,21. (19) 4 Цар.20,20. (20) 4 Цар.18,13. 2 Пет.32,1. Іс.36,1. (24) 4 Цар.19,35. Іс.37, 1 Мак.7,41. 2 Мак.15,22. (26) 4 Цар.20,9,11. 2 Пар.32,24. Іс.38,8.

   Гл.49. (1) 4 Цар.22,1-2. (3) 4 Цар.23,4. 2 Пар.34,4. (4) 4 Цар.23,25. (8) 4 Цар.25,9. (9) Єр.1,5,10. (10) Єз.13,13. (13) 1,Езд.3,2. Агг.2,23. (14) 1.Езд.3,2. Зах.3,1.(15) Неєм.7,1. (16) Бут.5,24. Євр.11,5. (17) Бут.50,18; 20,22. Нав.24,32.

   Гл.50. (1) 2 Мак.3,4. (12) Вих.28,4. (18) Чис.10,10. (22) Чис.6,23. (24) Зоїл 2,21. (26) 3 Цар.8,23-24. (28) Ін.4,9. 

   Гл.51. (34) Мф.11,29.

Зверніть увагу на премудрості Божі та живіть ними. щоб вам було благо на землі.

                                                                                        Раб Божий Михаїл.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: