Меню Рубрики

На похоронах

Для тих, що залишилися в живих.

На похоронах читають такі слова: Віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспо­кояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними. Одкр 14.13.

3 Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

4 Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.

7 Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

8 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

10 Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

11 Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. 12 Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.

Важливо знати

Тому, маючи з милости Божої таке служiння, ми не сумуємо, 2 але, вiдкинувши прихованi ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи сло­ва Божого, а вiдкриваючи iсти­ну, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом. 3 Якщо ж i закрите благовiстування наше, то закрите для тих, що гинуть. 4 Для невiруючих, у яких бог вiку цього заслiпив розум, щоб для них не засяяло свiтло благовiстя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. 5 Бо ми не себе пропо­вiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми — раби вашi заради Iсуса, 6 тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.


7 Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою. 8 Hас звiдусiль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихiдних обставинах, але не втрачаємо надiї; 9 нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені. 10 Завжди мертвiсть Господа Iсуса носимо в тiлi, щоб i життя Iсусове вiдкри­лося в тiлi нашому. 11 Бо ми живi безперестанно вiддаємося на смерть заради Iсуса, щоб i життя Iсусове вiдкрилося у смертнiй плотi нашiй, 12 тому-то смерть дiє в нас, а життя у вас. 13 Але, маючи той же дух вiри, як написано: «Я вiрував i тому говорив», — i ми вiруємо, тому й говоримо, 14 знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Iсуса, воскресить через Iсуса i нас i поставить перед Собою з вами. 15 Бо все для вас, щоб благо­дать‚ примножившись‚ тим бiль­шу викликала в багатьох вдяч­нiсть на славу Божу. 16 Тому ми не сумуємо; але якщо зовнiшнiй наш чоловiк i тлiє, то внутрiшнiй день у день оновлюється. 17 Бо ко­роткочасне легке страждання на­ше викликає безмiрну вiчну славу, 18 коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вiчне.


Бо знаємо, що‚ коли земний наш дiм, ця хатина, розвали­ться, ми маємо вiд Бога житло на небесах, дiм нерукотворний, вiч­ний. 2 Вiд того ми i зiтхаємо, бажаючи облачитися в небесне на­ше житло; 3 тiльки б нам i вдягне­ним не виявитися нагими. 4 Бо ми, знаходячись у цiй хатинi, зiтха­ємо пiд тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. 5 Hа це саме i створив нас Бог i дав нам запоруку Духа. 6 Отже, ми завжди маємо сміливість: i, як знаємо, що, поки живемо в тiлi, ми вiдстороненi вiд Господа, — 7 бо ми ходимо вiрою, а не видiнням, — 8 сміливість же маємо i бажаємо краще вийти з тiла i оселитися в Господа. 9 I тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; 10 бо всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе.                                   2 Кор. 4 і 5 гл.


Пильнуйте за собою

13 Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.

14 Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. 15 І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. 16 Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. Матв. 5 гл. Який хо­че, щоб усi люди спаслися i досяг­ли пiзнання iстини. 1 Тим.2.4.

Івана 5 гл.

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. 25Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. 27 І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. 28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; 29 і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. Івана 5. 24-29.


Читати на похоронах для присутніх живих…

Святий Апостол Павло Передає: … а саме: що Хри­стос помер за грiхи нашi, за Писанням, 4 і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, 5 i що явився Кифi, потiм одинадцятьом; 6 потiм явив­ся бiльш як п’ятистам браттям одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли; 7 по­тiм явився Якову, також усiм апос­толам; 8 а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi. 9 Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. 10 Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потру­дився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною. 11 Проте чи я, чи вони, ми так про­повiдуємо, i ви так увiрували.


12 Коли ж про Христа пропо­вiдується, що Вiн воскрес з мертвих, то як же деякi з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? 13 Якщо нема воскресіння мертвих, то i Христос не воскрес. 14 А якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша. 15 Крiм цього, ми були б лжесвiдками Божими, тому що свiдчили б про Бога, що Вiн воскресив Христа, Якого Вiн не воскресив, якщо мертвi не воскресають; 16 бо якщо мертвi не воскресають, то й Христос не воскрес. 17 А якщо Христос не воскрес, то вiра ваша марна: ви ще у грiхах ваших. 18 Тому i тi, що вмерли у Христi, загинули, 19 i якщо ми в цьому тiльки життi уповаємо на Христа, то ми нещаснiшi за всiх людей. 


20 Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. 21 Бо як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих. 22 Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть, 23 кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. 24 А потому кiнець, коли Вiн передасть царство Богу i Отцю, коли скасує всяке начальство, i всяку владу i силу, 25 бо Йому належить царствувати, доки покладе всiх ворогiв пiд ноги Свої. 


Читати на похоронах для присутніх живих…

26 Ос­таннiй же ворог знищиться — смерть, 27 бо все впокорив пiд ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому пiдкорене, то ясно, що, крiм Того, Який підкорив Йому все. 28 Коли ж упокорить Йому все, тодi i Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. 29 Бо що роблять тi, якi хрестяться заради мертвих? Якщо мертвi зовсiм не воскресають, то навiщо i хрестяться заради мертвих? 30 Hавiщо i ми повсякчас наражаємося на небезпеки? 31 Я щодня вмираю: тому свiдок ваша похвала менi, браття, яку я маю в Христi Iсусi, Господi нашому. 32 Коли я боровся iз звiрами в Ефесi, то, з людського погляду, яка менi користь, якщо мертвi не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! 33 Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї. 34 Протве­резiться, як належить, i не грi­шiть; бо‚ на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.


Читати на похоронах для присутніх живих…

35 Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертвi? I в якому тiлi прийдуть? 36 Hерозумний! Те, що ти сiєш, не оживе, якщо не умре. 37 I коли ти сiєш, то сiєш не тiло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь iнше; 38 але Бог дає йому тiло, як хоче, i кожнiй зернинi своє тiло. 39 Hе вся­ка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв. 40 Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних. 41 Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi. 42 Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi; 43 сiєть­ся у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi; 44 сiється тiло душевне, встає тiло духовне. Є тiло душевне, i є тiло духовне. 45 Так i написано: пер­ший чоловiк Адам став душею живою, а остан­нiй Адам є дух живо­творчий. 46 Але не духовне перше, а душевне, по­тiм духовне. 47 Перший чоловiк — iз землi, земний; другий чоловiк — Господь з неба. 48 Який земний, та­кi й земнi; i який небесний, такi й небеснi. 49 I як ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного.


Читати на похоронах для присутніх живих…

50 Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння. 51 Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось; 52 раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось. 53 Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягну­тись у безсмертя. 54 Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: «Погли­нута смерть перемогою». 55 Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? 56 Жало ж смерти — грiх; а сила грiха — закон. 57 Дяка Бого­вi, Який дав нам перемогу через Господа нашого Iсуса Христа. 58 От­же, браття мої улюбленi, будьте твердi, непохитнi, завжди збагачуйтесь у дiлi Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. 1 Кор. 15 гл.


1 Солунянам 4 гл.

Читати на похоронах для присутніх живих…

13 Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнаннi про померлих, щоб ви не сумували, як iншi, що не мають надiї. 14 Бо коли ми вiру­ємо, що Ісус помер i воскрес, то й померлих в Iсусi Бог приведе з Hим. 15 Бо це говоримо вам словом Господнiм, що ми, якi живемо i залишимося до пришестя Господнього, не попередимо помер­лих, 16 тому що сам Господь у час сповiщення, при голосi архангела i сурми Божої, зiйде з неба, i мертвi у Христi воскреснуть ра­нiш; 17 потiм ми, що лишились живими, разом з ними будемо пiд­несенi на хмарах назустрiч Госпо­девi у повiтря i так завжди з Господом будемо. 18 Отже, втiшайте один одного цими словами. 1 Фессалоник. 4.16.

Читати на похоронах для присутніх живих…

Бо знаємо, що‚ коли земний наш дiм, ця хатина, розвали­ться, ми маємо вiд Бога житло на небесах, дiм нерукотворний, вiч­ний. 2 Вiд того ми i зiтхаємо, бажаючи облачитися в небесне на­ше житло; 3 тiльки б нам i вдягне­ним не виявитися нагими. 4 Бо ми, знаходячись у цiй хатинi, зiтха­ємо пiд тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям. 5 Hа це саме i створив нас Бог i дав нам запоруку Духа. 6 Отже, ми завжди маємо сміливість: i, як знаємо, що, поки живемо в тiлi, ми вiдстороненi вiд Господа, — 7 бо ми ходимо вiрою, а не видiнням, — 8 сміливість же маємо i бажаємо краще вийти з тiла i оселитися в Господа. 9 I тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними; 10 бо всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе. 2 Коринт. 5 гл.


Одкровення Івана Богослова

Читати на похоронах для присутніх живих…

6 І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому пле­мені, і коліну, і людям, й на­роду; 7 і говорив він гучним го­ло­сом: бійтеся Бога і воз­дайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і зем­лю, і море, і джерела вод. 8 І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він ша­леним вином розпусти своєї напо­їв усі на­роди. 9 І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто покло­няється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, 10 той питиме вино гніву Бо­жого, вино нерозведене, приготов­лене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими анге­лами і перед Агнцем; 11 і дим мучення їх здійма­тиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і обра­зу його, і ті, що при­ймають начертання імені його. 12 Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса. Одкр. 14.6-12.

І побачив я престоли і тих, хто сидить на них, яким дано було судити, і душі обезглавлених за свідчення Ісуса і за слово Боже, які не поклонились звірові, ні образу його, і не прийняли начертання на чоло своє і на руку свою. Вони ожили і царювали з Христом тисячу років. 5 Інші ж з померлих не ожили, доки не скінчиться тисяча років. Це — перше воскресіння. 6 Блаженний і святий, хто має участь у воскресінні першому: над ним смерть друга не має влади, але вони будуть священиками Бога і Христа і будуть царю­вати з Ним тисячу років. Одкров. 20. 4-6


1 Псалом (проза)

1 Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. 2Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. 3 І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. 4 Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. 5 Тому* не встоять нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. 6 Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. 1 Псалом.

1 Псалом. (У віршованому перекладі Т.Г.Шевченка). (рекомендовано читати на похоронах присутнім).

Блаженний муж на лукаву не вступає раду,

І не стане на путь злого, і з лютим не сяде.

А в законі Господньому серце його й воля

Навчається, і стане він, як на добрім полі

Над водою посаджене древо зеленіє,

Плодом вкрите. Так і муж той в добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих і слід пропадає,

Як той попіл над землею вітер розмахає.

І не встануть з праведними злії з домовини,

Діла добрих оновляться, діла злих загинуть.

12 Псалом

Чи Ти мене, Боже милий, навік забуваєш,

Одвертаєш лице Своє, мене покидаєш?

Доки буду мучить душу і серцем боліти?

Доки буде ворог лютий на мене дивитись

І сміятись!.. Спаси мене, /359/ спаси мою душу,

Да не скаже хитрий ворог: «Я його подужав».

І всі злії посміяться, як упаду в руки,

В руки вражі, спаси мене од лютої муки.

Спаси мене, помолюся і воспою знову

Твої блага чистим серцем, псалмом тихим, новим.


Читати на похоронах для присутніх живих…

43 Псалом

Боже, нашими ушима чули Твою славу,

І діди нам розказують про давні кроваві

Тії літа: як рукою твердою Своєю

Розв’язав Ти наші руки і покрив землею

Трупи ворожі. І силу твою восхвалили

Твої люде і в покої, в добрі одпочили,

Славя Господа!.. А нині!.. покрив єси знову

Срамотою свої люди, і вороги нові

Розкрадають, як овець, нас і жеруть!.. Без плати

І без ціни оддав єси ворогам проклятим.

Покинув нас на сміх людям, в наругу сусідям,

Покинув нас, яко в притчу нерозумним людям.

І кивають, сміючися, на нас головами,

І всякий день перед нами стид наш перед нами.

Окрадені, замучені, /360/ в путах умираєм,

Не молимось чужим богам, а Тебе благаєм:

Поможи нам, ізбави нас вражої наруги,

Поборов Ти першу силу, побори ж і другу,

Ще лютішу!.. Встань же, Боже, вскую будеш спати,

Од сльоз наших одвертатись, скорби забувати!

Смирилася душа наша, жить тяжко в оковах!

Встань же, Боже, поможи нам встать на ката знову.

Читати на похоронах для присутніх живих…

52 Псалом

Пребезумний в серці скаже, що Бога немає,

В беззаконії мерзіє, не творить благая.

А Бог дивиться, чи є ще взискающий Бога.

Нема добретворящого, нема ні одного.

Коли вони, неситії гріхами, дознають?

Їдять люди замість хліба, Бога не згадають,

Там бояться, лякаються, де страху й не буде.

Так самі себе бояться лукавії люде.

Хто ж пошле нам спасеніє, верне добру долю?

Колись Бог нам верне волю, розіб’є неволю.

Восхвалимо Тебе, Боже, хваленієм всяким;

Возрадується Ізраїль і святий Іаков. /361/

Читати на похоронах для присутніх живих…

53 Псалом

Боже, спаси, суди мене ти по Своїй волі.

Молюсь, Господи, внуши їм уст моїх глаголи.

Бо на душу мою встали сильнії чужії,

Не зрять Бога над собою, не знають, що діють.

А Бог мені помагає, мене заступає

І їм правдою Своєю вертає їх злая.

Помолюся Господеві серцем одиноким

І на злих моїх погляну незлим моїм оком.

Читати на похоронах для присутніх живих…

81 Псалом

Меж царями-судіями на раді великій

Став земних владик судити Небесний Владика.

«Доколи будете стяжати і кров невинну розливать

Людей убогих? а багатим судом лукавим помагать?

Вдові убогій поможіте, не осудіте сироти

І виведіть із тісноти на волю тихих, заступіте

Од рук неситих». Не хотять познать, розбити тьму неволі,

І всує Господа глаголи, і всує плачеться земля.

Царі, раби — однакові сини перед Богом,

І ви вмрете, як і князь ваш і ваш раб убогий.

Встань же, Боже, суди землю і судей лукавих.

На всім світі Твоя правда і воля, і слава. /362/


93 Псалом

Господь Бог лихих карає — душа моя знає.

Встань же, Боже, Твою славу гордий зневажає.

Вознесися над землею високо, високо,

Закрий славою Своєю сліпе горде око.

Доки, Господи, лукаві хваляться, доколи

Неправдою? Твої люди во тьмі і неволі

Закували… Добро Твоє кров’ю потопили,

Зарізали прохожого, вдову задавили

І сказали: «Не зрить Господь, ніже теє знає».

Умудрітесь, немудрії, хто світ оглядає,

Той і серце ваше знає і думи лукаві.

Дивітеся ділам Його, Його вічній славі.

Благо тому, кого Господь карає меж нами,

Не допуска, поки злому ізриється яма.

Господь любить свої люди, любить, не оставить,

Дожидає, поки правда перед ними стане.

Хто б спас мене од лукавих і діющих злая?

Якби не Бог поміг мені, то душа б живая

Во тьмі ада потонула, проклялась на світі.

Ти, Господи, помагаєш по землі ходити.

Ти радуєш мою душу і серце врачуєш, /363/

І пребудет Твоя воля і труд Твій не всує.

Вловлять душу праведничу, кров добру осудять.

Мені Господь пристанище, заступником буде,

І воздасть їм за діла їх кроваві, лукаві,

Погубить їх, і їх слава стане їм в неславу.


132 Псалом

Чи є що краще, лучше в світі, як укупі жити,

Братам добрим добро певне пожить, не ділити?

Яко миро добровонне з голови честної

На бороду Аароню спадає росою

І на шитії омети ризи дорогої;

Або роси Єрмонськії на святії гори

Високії Сіонськії спадають і творять

Добро тварям земнородним, і землі, і людям, —

Отак братів благих своїх Господь не забуде,

Воцариться в дому тихім, в сім’ї тій великій,

І пошле їм добру долю од віка довіка.

136 Псалом

На ріках круг Вавилона, під вербами в полі,

Сиділи ми і плакали в далекій неволі

І на вербах повішали органи глухії, /364/

І нам стали сміятися едомляне злії:

«Розкажіть нам пісню вашу, може, й ми заплачем.

Або нашу заспівайте, невольники наші».

Якої ж ми заспіваєм?.. на чужому полі

Не співають веселої в далекій неволі.

І коли тебе забуду, ієрусалиме,

Забвен буду, покинутий рабом на чужині.

І язик мій оніміє, висохне, лукавий,

Як забуду пом’янути тебе, наша славо.

І Господь наш вас пом’яне, едомськії діти,

Як кричали ви: «Руйнуйте, руйнуйте, паліте

Сіон святий!» Вавилоня дщере окаянна!

Блаженний той, хто заплатить за твої кайдани!

Блажен! блажен! Тебе, злая, в радості застане

І розіб’є дітей твоїх о холодний камень.

149 Псалом

Псалом новий Господеві і новую славу

Воспоєм честним собором, серцем нелукавим;

Во псалтирі і тимпані воспоєм благая,

Яко Бог кара неправих, правим помагає.

Преподобнії во славі і на тихих ложах /365/

Радуються, славословлять, хвалять ім’я Боже,

І мечі в руках їх добрі, острі обоюду,

На отмщеніє язикам і в науку людям.

Окують царей неситих в залізниє пута

І їх славних оковами ручними окрутять,

І осудять губителей судом своїм правим.

І вовіки стане слава, преподобним слава.

Книга премудрости Іісуса сина Сираха гл. 22.

9 Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. 10 Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть. 11 Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його. Амінь.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

%d такие блоггеры, как: